Бути вільним? Перш за все – бути відповідальним!

2013-10-27 14:04

Тема, про яку ми слухали і дискутували на бесідах 25 жовтня у львівському осередку «Української молоді – Христові», актуальна і не втратить своєї актуальності ніколи. Адже те, про що ми говорили – це ключ і до побудови та творення, і до руйнації та знищення. Тема ж звучала так: «З відповідальності – до внутрішньої свободи людини». Бесіди (без перебільшення захопливі та цікаві) провів отець Йосафат Хаймик (ЧСВВ), ректор духовної семінарії для оо. Василіян, яка знаходиться у Брюховичах.

Свобода – це основа будь-якої віри та релігії. Та іноді вона може цю саму віру чи релігію зруйнувати. Відчути свободу, волю – для людини це нерідко перетворюється на можливість безперешкодно робити, що заманеться і як заманеться. Але свобода може як дати людині гідність, так і привести до тяжкої депресії.

Особливо неправильно розуміли поняття сводоби в минулому – якраз як своєрідний бунт проти Бога. Але загалом історія людства розвивалася у сторону свободи, і, чим більше відчувалася свобода, тим більше зростало відчуття релігійності. Наскільки ми розуміємо релігію саме як свободу – як стан вільної душі? Бог створив людину свобідною. І свобода дає людині можливість вибору. Її, як стан душі, не можна зачинити у клітці.

Гарно відображає суть свободи вода: почувається вільно, тече, куди їй заманеться, завжди має куди текти. Та коли води стає забагато, вона стає загрозою. Та зовсім по-різному вода поводиться у гірських ріках, струмках, озерах, ставках…

Тому разом зі свободою з’являється і відповідальність. Вона визначає межі самої свободи, ставить захисні рамки діяльності людини. Саме так – і така цінна свобода повинна мати свої межі. Навіть звірі, які керуються інстинктами, сильні – і водночас ніжні та акуратні зі своїми дитинчатами.

Недарма Апостол Павло казав: «Все мені можна, але не все мені корисно». Свобода поєднується із потребою щось із нею зробити, зробити щось із своїм життям. З почуттям свободи пов’язане почуття відповідальності, і водночас чим більша відповідальність – тим більше використовується стан свободи.

Свобода і незалежність – це не одне і те ж. Незалежність – це щось більш негативне у стосунках: тут ми «не залежимо» від чогось чи від когось. Ми часто думаємо, що незалежність – це перший крок до свободи. Та незалежність можна обмежити або ж створити технічно.

Поняття свободи набагато глибше. Свобода, свобідність – це своєрідна подібність до Бога. Свободі дуже близьке питання творчості: вільна людина зазвичай щось творить. А творчість – це божественна риса. Свобода – це вміння послуговуватись своєю творчістю, вміння використовувати свій талант, почуття. Це додатковий інструмент для розвитку людини.

Молодість – це чиста творчість. Саме в молодому віці люди рвуться до вільності, свободи, незалежності.
Та не завжди це призводить до добра… Свободу можна зрозуміти через звичайну тактику, яка є в футболі. Ця гра – це ціла стратегія, «король спорту». Тому тренер повинен дуже розумно і обдумано вести гру.

Почуття сводоби ніхто не може у людини відібрати: хіба що вона не віддасть його сама. Кожна людина вільна, хочемо ми цього чи ні. Та свобода потребує відповідальності. Ми щоразу почуваємось вільними, коли розуміємо власний вибір –даруємо комусь свою свободу, незалежність або ж залежність.

Свобода – наш шанс розуміти Бога. Бога ми пізнаємо ще тоді, коли читаємо Біблію. Наскільки Бог дає нам свободу? Ми маємо все, щоб бути людьми відповідальними, потрібними, правильними. Та починати треба з почуття свободи. Вона розширює нашу діяльність.

Свобода сім’ї – це можливість людини самій розпорядитись своїм почуттям свободи. У подружжі важливо, чи людина робить цей крок самостійно і з доброї волі. Подружжя – велика жертва і водночас прояв нашої свободи вибору.

Спільнотний вибір свободи – дійти до істини, вислухавши кожного, дійти до спільного кореня,  знайти спільну мову і спільне рішення. Адже, попри те, що ми вільні люди – ми таки залежимо один від одного.

Що допомагає нам творити? Що обмежує свободу?

Це було своєрідне «самостійне завдання» – над цими питаннями роздумували гості, які завітали на бесіди. Ось короткі пункти, висновки, до яких дійшли присутні.

Речі, які допомагають нам творити, можна перелічувати годинами: це віра, любов, гумор, відповідальність, мотивація, натхнення, підтримка, самореалізація через любов, внутрішній спокій, поєднання неспокою та творчості, певний емоційний стан (ейфорія), а ще – розуміння суті творчості, відчуття часу, внутрішній бунт, музика, яку слухаємо, заглиблення в себе, приємні спогади, сміливість і спонтанність, відчуття душевного романтизму… І насправді творити – це щомиті проживати, «ліпити» власне життя.

Є речі, які свободу обмежують: лінь, незнання себе, страх, нерішучість, недовіра до себе і невпевненість, зовнішні вороги, залежності, незнання правди, стереотипи, мода, гріхи (із яких особливо заважає гординя), хвороби. Зауважимо, що людина сама обмежує свою свободу. Бог не забороняє нічого, Він каже: «Якщо хочеш – іди».

Та якщо неправильно використовувати відчуття свободи (а відповідно, і творчість) – це може зруйнувати людину. Саму ж свободу і творчість руйнує страх і лінь.

Взаєморозвиток творчості і свободи – це питання тонке, до якого треба підходити дуже делікатно. Пам’ятаймо, що творчість і свобода дозволяє людині не просто розвинути певний задум. А набагато більше – реалізувати план, який заклав у нас Бог.

І наостанок. Свобода пасує молодій людині. Але свобода не має бути неконтрольованою. Все, що нас обмежує, насправді нам потрібне… Саме воно направляє нас до середовища, де ми зможемо творити. Не забуваймо про сумлінність. Можливості, які відкриває свобода, кладуть на наші плечі велику відповідальність!

Підготувала - Ірина Сулик


Keywords: ...




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up