єрм. Юстин Бойко: "...через участь у прощах до відпустових місць ми можемо засмакувати вічність, у якій немає відліку часу"

2014-05-13 01:11

 
 - Протягом травня у храмах відправляють молебень, прославляючи Богородицю. Розкажіть про цю молитву детальніше... 

 - У літургійній традиції Східної Церкви місцем, який присвячений особливому почитанню Пресвятої Богородиці, є серпень. Саме у серпні ми святкуємо празник Успення Пресвятої Богородиці, який показує усю суть місії Марії як Матері Сина Божого, яка, як вже вказує назва празника, не померла, але заснула. Проте, особливо у Галичині, яка знаходиться на перехресті двох традицій – східної і західної, – саме травень під впливом останньої набув значення Маріїного місяця. Тому у цей період в усіх церквах звершуються Молебні до Пресвятої Богородиці, які у народі популярно звуться «маївками».

Коли йдеться про суть цієї молитви, то вона полягає у випрошенні ласк у Господа за посередництвом Пресвятої Богородиці. Сам Молебен складається з кількох частин, на які складаються тропарі, прокімни, Євангеліє, прохання, ектенія і кінцева молитва. Однак, якщо хотіти висловити одним реченням зміст цієї молитви, то він виражається у словах «Пресвята Богородице, спаси нас!» Саме ця коротка молитва-прохання показує нам, ким для нас є Марія. Вона є Матірю Господа і нашою Матірю, до якої ми усі повинні якнайчастіше прибігати у своїх молитвах. 

 - Вервиця - молитва Марії. Яку силу має така молитва?

  - Кожна молитва має велику силу. Вона, за словами св. Йоана Золотоустого, є розмовою з Богом. Звичайно, кожна молитва має свою особливість. До таких належить молитва на вервиці. Її початки сягають XIII ст. Згідно з церковними свідченнями, молитва на вервиці була передана через об'явлення самою Богородицею св. Домінікові (помер у Болоньї 6 серпня 1221 р.Б.). За словами Матері Божої, саме молитва на вервиці повинна була стати для святого могутньою зброєю у боротьбі проти єресі. Згодом св. Домінік заснував чин Отців Проповідників, який і почав поширювати молитву на вервиці. Особливого  поширення молитва на вервиці набула після Фатімських об'явлень Матері Божої побожним дітям у 1917 році. Тоді, за словами дітей, Пресвята Богородиця поручила їм розповсюдити поміж усіма людьми молитву на вервиці. Від того часу аж до сьогодні молитва на вервиці набула великого значення як особлива молитва до Марії, Матері Божої. Святий Іван Павло ІІ не  випускав її з рук, молився на ній всюди. Навіть на своєму гербі викарбував напис зі слів, звернених до Пресвятої Богородиці: «Totus Tuus» - «Весь Твій».

Все це вказує нам на популярність і важливість молитви на вервиці. Кажуть у народі, що молитва залізо ломить. І це правда. Але, найважливіше, що молитва очищує душу і розум та робить нас ближчими до Бога. Повторюючи невпинно «Борогородице Діво», ми самі утверджуємося у вірі, що усі ми є діти Божі, а Марія - наша Матір.

 - В Україні і в усьому світі є дуже багато чудотворних місць, де відбувалися об `явлення Богородиці, мироточили ікони та пробивалися чудотворні джерела. Розкажіть, будь ласка, про їхнє значення. 




 - Дійсно, як в Україні, так і в усьому світі знаходимо дуже багато  чудотворних місць, більшість з яких пов’язані з об'явленнями Пресвятої Богородиці. Історики до сьогодні шукають наукове підтвердження існування багатьох із них. Тим не менше, усі такі місця є передусім джерелами віри. До них люди прибувають перш за все тому, щоб укріпитися у вірі і, якщо так можна висловитися, побачити дію Божої руки у своєму житті. 

Цікавим справді є той факт, що майже в усіх місцях, де відбувалися об'явлення Пресвятої Богородиці, б'ють джерела, з яких народ черпає воду. Важко пояснити цей феномен, але, мабуть, це щось більше, ніж символ. Вода – символ життя, але також і символ смерті. Без води людина не може жити, але також вода може стати причиною людської смерті. Пригадаймо хоча б перехід євреїв через Червоне море, яке для них стало символом життя, бо розступилося, а для єгиптян – символом смерті, бо забрало життя цілого фараонового війська. Знову ж таки, для християн вода – це символ нового  життя. Через хрещення у воді ми стаємо членами Церкви Христової. Тому, мабуть, наявність води у місцях об'явлень Богородиці є настільки важливою.

 - На Вашу думку, чому саме прощі до Марійських місць відіграють особливу роль у духовному житті християн?

 - Ціле людське життя – це подорож, а не зупинка. Кожна ж подорож має кінцеву ціль. І як хочеться, щоб ця ціль була якоюсь світлою, чистою, Божою. Через прощі до відпустових місць люди мають можливість вже тут, на землі, засмакувати вічності. Зауважте, що деколи здається, що у святих місцях час зупиняється. Тому через участь у прощах до відпустових місць ми можемо засмакувати вічність, у якій немає відліку часу. 

Більшість відпустових місць в Україні, як я вже казав, є Марійськими. І є доброю традицією з нагоди відпустових празників організовувати до цих місць піші прощі. Пройшовши пішки з молитвою у доброму товаристві, кожен не залишиться вже таким самим. А Бог через такі прості, на перший погляд, вчинки, діє. Він змінює душу людини, навертає її, щоб вона більше до Нього прагнула і Його любила. Таким чином, кожна проща стає ще одним кроком вперед у духовному житті того, хто нею іде.


 - Що спонукає Вас щороку організовувати пішу прощу до Святоуспенської Унівської Лаври? 

 - Матірна обитель монахів Студитів в Уневі щороку у серпні святкує свій храмовий празник Успення Пресвятої Богородиці. У цей день до монастиря прибуває дуже багато паломників – хто пішки, хто транспортом, щоб помолитися і випросити у Господа потрібних ласк. З початку 90-х років, коли монахи-студити повернулися до Лаври, започаткувалася традиція єдиної прощі зі Львова до Унева. Оскільки організацією цієї прощі займається монастир, хтось серед братії був наділений монастирським проводом місією займатися цією справою. Спочатку це був єрм. Йосиф Мілян (на даний час єпископ-помічник Київський), потім ієромонахи Ігнатій Голинський та Миколай Фредина. У 1997 році справу організації серпневої прощі до Унева поручили мені і так я її сповнюю до сих пір. Роблю це дуже радо і охоче, бо ця справа мені подобається. Протягом усіх цих років я здобув багато помічників, серед яких семінаристи, студенти, миряни, монахи, без активної участі яких проща б не була такою, якою вона є. І за все це дуже дякую Богові й усім помічникам. Цією прощею я навіть вимірюю своє життя. Якщо так можна сказати, вона виховала вже не одне покоління молоді. Так приємно, коли бачу, як люди, які ходили цієї прощею дітьми, тепер вже, будучи одруженими, проходять її разом зі своїми дітьми. Саме такі моменти мене  найбільше надихають, щоб з року в рік організовувати серпневу прощу до Унева.


 - Нещодавно з волі Патріарха Святослава весь український народ поручився під опіку Пречистої Діви Марії. Що символізує така посвята? 


 - У особливо важливі для Народу хвилини посвята має величезне значення. Вона є усильним проханням про те, щоб Пресвята Богородиця опікувалася народом. Таку посвяту вперше зробив князь Ярослав Мудрий. Після нього цей акт повторювали також багато його наступників. Напочатку 90-х у Зарваниці такий акт посвяти здійснив блаженної памяті патріарх Мирослав Любачівський. Цього ж року, з огляду на непрості хвилини у житті нашого Народу, патріарх Святослав відновив цей акт посвяти, однак, з певною особливістю, оскільки цей літургійний жест був повторений на кожній парохії УГКЦ. Таким чином патріарх разом зі священниками довірили Український Народ Пресвятій Богородиці, як тій, до якої ми повинні прибігати з молитвою у кожній хвилині.
  

 - Марія володіла багатьма чеснотами. Що б Ви побажали молоді, яка хоче йти шляхом наслідування Марії?


 - Про життя Матері Божої ми знаємо дуже мало. Дещо цю завісу  припіднімає апокрифічна література. Однак вже на підставі тих даних, які дійшли до нас, ми можемо собі в уяві вималювати її портрет. Вона, залишаючись звичайною людиною з усіма переживаннями, є глибоко переконаною у тому, що її провадить Господь. Це допомагало їй у надзвичайно тяжких хвилинах, особливо тоді, коли розпинали її Сина. З одного боку, вона переживала все це як кожна мати, а з іншого - усвідомлювала, що таким є Господнє провидіння і потрібно тільки йому підкоритися.

Тож хочу побажати кожній людині, особливо у молодому віці, щоб ніколи не забувала про те, що, незважаючи на усі життєві обставини, Господь нас провадить. Нам потрібно тільки завжди звіряти свій життєвий шлях з Божою волею.


Розмовляли Оксана Новак
 
 та  Марія Тракало


Keywords: ...




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up