Як захистити свої права на роботі?

2014-06-01 10:07

30 травня, в осередку ЛМГО «Українська молодь – Христові» ми поспілкувались про християнське бачення гідної праці людини: як добитись достойних умов праці, як відстояти свої права і не допустити зловживань з боку роботодавця. З присутніми на бесідах спілкувалися Ярослав Ковалишин – член президії Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників (ВОСТ) «ВОЛЯ»  і комітету профспілки «ВОЛЯ» та Катерина Сухоребська – голова молодіжної секції профспілки «ВОЛЯ». Зустріч відбулася за сприяння ЛМГО «Українська Молодь – Христові» та Патріаршої комісії УГКЦ «Справедливість і Мир».

Право на гідну працю

Праця – обов’язок кожного християнина. Мова про роботу не задля власного збагачення, а про нашу самопосвяту іншим, про служіння ближнім, про можливість зробити щось корисне для суспільства. Адже у праці ми можемо як реалізувати себе та досягти успіху, так і бути корисними для інших. «Гідна праця як складова щастя людини можлива лише на основі універсальних цінностей християнської моралі», – наголошує Ярослав Ковалишин.

«В економічно-соціальному житті треба пошановувати і розвивати гідність і повноту призвання людської особи як добро цілої спільноти, – каже пан Ярослав. – Людина справді є центром і ціллю всього економічного і суспільного життя». Християнське соціальне вчення встановлює рівновагу між особистісним і суспільним. На відміну від соціалістичної ідеології, яка пропагує лише інтереси спільноти (без врахування потреб окремої особи), та неоліберальної ідеології, яка, навпаки, акцентує на індивідуалізмі та егоїстичних потребах, християнський підхід опирається на принцип солідарності та субсидіарності: я, як людина, окремо допомагаю спільноті, солідарний з іншими, щоби досягти як власних цілей, так і допомогти у цьому ближнім.

На жаль, у сфері працевлаштування і зайнятості є низка питань, які не вважаються першочерговими, але так чи інакше викликають у всіх запитання. Мова іде про належний захист духовних, соціальних, економічних прав, право на гідну працю, створення вільних та незалежних профспілок, їх законодавче забезпечення, сучасні проблеми сфери праці, основні з яких – безробіття та «неформальний» сектор економіки.

Цінності – це звучить красиво, але в кожного вони свої. Перше, що спадає на думку при слові «цінності», – це гроші, дорогоцінності, предмети розкоші. Або ж влада, яка, на думку пересічного українця, надає необмежені можливості.

Але системи цінностей бувають різні. Монахи, для прикладу, не ставлять за мету накопичення і збагачення. Для них цінності – це глибока віра служіння Богові, відстоювання добра, допомога ближньому та любов до нього. Істинне прагнення монаха – очиститись і позбавитись залежності від матеріальних благ. Папа Іван Павло II не залишив по собі жодних маєтків, грошей і коштовностей, зате його духовна спадщина – безцінна.

Для звичайної людини справжні християнські цінності – це гідне щасливе життя і любові, у злагоді зі своїм сумлінням та законом Божим. Основою для гідного життя людини є гідна праця – не тільки задля власної вигоди, а й для щастя родини і на благо інших людей.

«Засади гідної праці як система універсальних християнських цінностей полягають в тому, що праця – це не товар, а природна потреба людини», – наголошує пан Ярослав. Робота має бути продуктивною та адекватно винагородженою, забезпечувати гідне всебічне існування працівників та їх сімей. Умови праці мають плекати гідність людини, не шкодити здоров’ю, не становити небезпеки. В іншому випадку людина не зможе осягнути особистого щастя.

Гідність у праці – справедливі і рівні можливості, однакове ставлення до чоловіків та жінок, розумне співвідношення професійного та особистого життя. Гідна праця можлива в умовах свободи: із правом на створення об’єднань, можливістю брати участь у прийнятті важливих рішень щодо умов роботи.

Засади гідної праці передбачені у 10 заповідях Божих («не кради», «не вбивай», «пам’ятай день святий святкувати»…), Заповідях любові («люби ближнього свого, як самого себе»), катехизмовій частині про гріхи, які кличуть про помсту до неба (скривдження вбогих, вдів та сиріт, затримання заробітної платні).

Всеохопна криза – наслідок нівелювання системних християнських цінностей. «Протягом останніх п’яти років світова економіка переживає найглибшу рецесію за понад останні півстоліття, – каже пан Ярослав. – Економічна криза проявляється у зменшенні показників ВВП, масових звільненнях, зростанні безробіття, скороченні соціальних виплат, різкому зростанні потоків трудових мігрантів – з бідних країн до більш заможних. Повсюдно зростає тиск на християнські морально-етичні цінності, подекуди доходить до „перевертання” орієнтирів і до їх підміни: добра – злом, правди – брехнею, щедрості – захланністю, цнотливості – розпустою, чесності – злодійством». Однак людське суспільство і людська діяльність має базуватись на моралі. Інакше починаємо жити приказками: «людина людині – вовк», «не вкрадеш – не проживеш»…

У 2009 році побачила світ енцикліка Папи Бенедикта XVIII «Любов в істині» («Caritas in veritate»), присвячена суто економічній кризі. Церква продовжує виступати за економіку, яка відстоює пріоритети людської гідності. Потрібно повністю змінити вектори загальносвітового розвитку: відокремити економічну діяльність, яка продукує блага, і політичну, яка контролює розподілення цих благ. Варто орієнтуватись на економіку і підприємництво майбутнього: не просто дбати про отримання власного прибутку від продажів, а й ставити вищі цілі – приносити користь своєю діяльністю і впливати на розвиток усього суспільства.

Протягом останніх п’яти років зростає явище «неформальної» економіки.
Мова іде про діяльність працівників, юридично чи практично не врегульовану офіційними угодами. У 1970-тих роках це поняття з’явилось як «неформальний сектор», а в 2002 році розширилось до визначення «неформальна економіка». І якщо спочатку йшлося про повне усунення цього явища, то сьогодні, коли цей вид економічних відносин поширився у багатьох країнах, постає питання, як можна його регулювати та як із ним працювати.

Причина цього явища ховається в тому, що влада країни не може забезпечити потреби та можливості працездатного населення (кількість офіційних робочих місць, рівень оплати)… Внаслідок цього частина економіки і робочих кадрів переходить «у тінь». «Неформальна» економіка приховує чимало загроз: нівелюються цінності, працівники не отримують соціального захисту, не мають достатньо можливостей впливати на умови праці, їх права на роботі порушуються. 

Із найбільшими проблемами на ринку праці сьогодні стикається молодь.
Найчастіше труднощі пов’язані із пошуком першої роботи: при закінченні освіти від молодих недосвідчених фахівців багато роботодавців уже вимагають досвід роботи. Проблеми полягають і в невідповідній підготовці спеціалістів. Знання, які отримують за університетською лавою студенти, часто морально застарівають, є суттєві розбіжності між теорією і практикою.

Але проблема існує і на рівні держзамовлень: річ у тім, що освіта у нас «не встигає» за розвитком економіки і потребами ринку праці. Для прикладу, на час вступу абітурієнта до вишу у державі існує високий попит на економістів. Однак, поки студент завершує освіту, цей попит зменшується і робочих місць у цій галузі вже немає. Тому, як каже пан Ярослав, на державному рівні потрібно формувати програму держзамовлень на 10 років наперед.

Зрештою, багато проблем виникають від браку досвіду і практичних знань. З одного боку, молодий спеціаліст має власне бачення і власні вимоги щодо зарплатні і гарантій – відверто завищені, які не відповідають реаліям ринку праці та пропозиції роботодавця. З іншого боку, того ж самого молодого і «зеленого» фахівця легко, так би мовити, «взути».

Профспілка: коли один у полі не воїн

Як захиститися від зловживань? Що робити молодим і недосвідченим? Зрештою, як вийти із ситуації, ти один проти начальства? Саме з такою метою і створюються профспілки – об’єднання громадян зі спільними інтересами, пов’язаними із їх трудовою діяльністю чи навчанням.

Професійна спілка (профспілка, англ. trade union, амер. labour union) – добровільна неприбуткова громадська організація, галузева спілка, яка об’єднує найманих працівників для представлення та захисту їх трудових та соціально-економічних прав та інтересів. Працівники об’єднуються насамперед для вирішення питань максимальної заробітної плати, захисту від звільнення, умов праці, соціальних питань (соцпакет, захист здоров’я тощо).

Важливо, що основою християнської профспілки є Христос. Такі профспілки працюють з людьми і для людей: не проти чогось чи когось, а за когось і за щось (задля працівників, задля відстоювання кращих умов). Ідеологічною базою для створення і діяльності християнських профспілок була енцикліка Папи Лева XIII «Нові речі» («Rerum Novarum») 1891 р. У ній звучав заклик до робітничого класу створювати об’єднання для захисту своїх прав і ведення діалогу із роботодавцем (при цьому соціалістична ідеологія заперечувалася, а за робітниками визнавалось право на приватну власність). Від цього і пішли перші у світі християнські профспілки, а енцикліка стала основоположним документом християнської демократії.

На Галичині також були прохристиянські профспілки і об’єднання. У 1904 році вийшло Пастирське послання Андрея Шептицького «о квестії соціальній», у якому Митрополит пише, зокрема, про те, що соціалістична («заблудна») теорія робила особу залежною від держави і призводила до недостатку.

У 1991 році вийшла енцикліка Папи Івана Павла II «Сотий рік» («Centesimus annus»), присвячена сторіччю енцикліки «Нові речі». Вона підкреслювала гостроту робітничого питання після краху соціалізму.

На виклики XXI століття відповідають «нові профспілки». Вони вдосконалюють свою діяльність, орієнтуються на збільшення гнучкості та ефективності. Особливо гостро постає перед ними потреба допомогти працівникам із «неформального сектору», аби запобігти негативним наслідкам (деморалізація, розбиття родин мігрантів, соціальне сирітство, відтік кращих кадрів, самостійна боротьба за гідне життя). Але переведення таких працівників у формальний сектор здійснюється лише за потреби: якщо людина через «тіньову діяльність» отримує менший прибуток, відверто утискаються її права тощо.

Члени профспілок можуть отримати допомогу у своїх проблемах: у випадках невідповідних умов праці, загрози звільнення, тиску та різних спірних питаннях. Важливо, що така профспілка має бути зареєстрованою і водночас незалежною від політичних партій, державних структур чи тих же роботодавців. Керівництво теж по-різному реагує, коли дізнається про присутність у штаті членів профспілок: адже такі працівники можуть краще захиститись від посягань і зловживань. Тому у профспілках передбачене і таке явище, як таємне членство.

Не все те золото…

Не все, що носить назву «профспілка», справді заслуговує на довіру. Існують і «несправжні» профспілки, у які нас за замовчуванням записують на місці роботи. Катерина Сухоребська розповідає, як свого часу, ще на початку своєї професійної діяльності, коли виникли питання про певні виплати на роботі, випадково дізналась, що кожного місяця із її зарплатні вираховується певна сума саме за членство у такій «профспілці».

Ми не можемо проконтролювати, як потім використовуються ці гроші, які щомісяця відраховують у фонди профспілок: чи справді вони витрачаються на наші потреби, чи осідають у кишенях певних людей. Про захист наших прав теж мова не іде (уже бодай з огляду на те, що нас записують у такі «профспілки» без нашого відома і дозволу!) Не можна сказати, що вони діють незалежно від державних установ чи навіть самих роботодавців. Як можна вберегтись? Для початку, уважно перечитувати документи, які підписуємо при влаштуванні на роботу.

Опісля лунало ще багато питань, що свідчить: на жаль, у сфері працевлаштування ще багато невирішених питань. Хочеться вірити, що надалі у нашій країні ми зможемо нормально і гідно відстоювати свої права, а не почуватись «заробітчанами» на своїй же землі.

Ірина Сулик, Катерина Судин



Keywords: ...




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up