Про Митрополита Андрея – цікаво і важливо кожному українцю!

2014-11-01 14:31

1 листопада 1944 року відійшов у вічність великий український Мойсей – Митрополит Андрей Шептицький. Його постать є чи не найважливішою для України у ХХ столітті: багато нового і важливого принесла Україні діяльність «батька народу». Хочемо навести деякі цікаві факти з життя і діяльності Митрополита Андрея, які допоможуть краще зрозуміти, ким же він був.

Роман Шептицький (світське ім’я) народився у Яворівському районі Львівської області. Рід Шептицьких був знатним і славився інтелігентністю, від нього пішла ціла плеяда найвищих церковних ієрархів Української Греко-Католицької та Польської Римо-Католицької Церков.

Вступаючи до монастиря отців Василіян, юний Роман свідомо відмовлявся від величезного статку, присягаючи послух, чистоту і вбогість у монарших обітах. Про цю людину можна було би говорити як про багатого євангельського юнака, який виконував всі заповіді – от тільки наш Митрополит виконав настанови Христа, відрікшись свого багатства і великодушно пожертвувавши бідним свій спадок. Він став великим меценатом, який збудував чимало шкіл і сиротинців та бережно дбав про розвиток освіти і мистецтва.

Шептицький завжди був дуже близьким до свого народу. Коли він став Єпископом Станіславським, то першим із вищих ієрархів УГКЦ у спілкуванні із вірними почав використовувати народну мову. Ніхто з єпископів раніше не писав до гуцулів послання їхнім діалектом, як це робив владика Андрей: «Періш усего Ви, дєді і нені христєнецкі, сокотіт свої ґіти вид згіршення» («До моїх любих гуцулів»). А ще він об’їздив майже всі парафії, щоб глибше пізнати життя і клопоти своїх вірних. Послання Митрополита були дуже простими і несли в собі зерна мудрості. Він вів багато діалогів як у церковній сфері, так і в світській; знав майже десяток мов, що дозволяло йому розширити географію діяльності.

Митрополит Шептицький вирішив використати адміністративну структуру Української Греко-Католицької церкви також і для того, аби врятувати якомога більше євреїв. Тут варто зазначити, що порятунок євреїв в Україні був дуже небезпечною справою: покаранням для Judenbeguenstigung («тих, хто любить євреїв») була смертна кара. Але митрополит волів, аби монахи та монахині, священики та миряни, жили згідно із заповіддю Божою «Возлюби ближнього як самого себе». Найближчими соратниками Шептицького у підпільній роботі з порятунку євреїв були архімандрит монахів-студитів Климентій Шептицький, брат митрополита, мати-ігуменя Йосифа (Вітер), яка керувала всіма жіночими монастирями, та отець Марко Стек, який займався виготовленням фальшивих документів для євреїв та переправляв їх до монастирів. Важко підрахувати, скільки життів врятував Митрополит, і сьогодні в Ізраїлі на знак вдячності за порятунок євреїв йому встановлено пам’ятник.

Владику Андрея любили не тільки українці, його доброта і привітність викликали прихильність і багатьох іноземців. Ось що про нього писали: «Повалення самодержавства в лютому 1917 року затримало Митрополита на деякий час в Росії. Зустріч його в Петрограді була святом не тільки для українського народу. Його вийшли привітати численні делегації різних національностей, що мешкали в Петрограді, там були: поляки і росіяни, литовці і білоруси, фіни, естонці, латиші та інші. З вагона вийшла висока, широкоплеча постать у чорній рясі, підперезана ремінним поясом, з золотою кучерявою бородою, з суворим і лагідним виразом очей. Ясне проміння лилося з тих очей і заливало небесним світлом прекрасне лице. Одразу всі опустилися на коліна. Його рука звелася для благословення. Море голів схилилось до землі. А він ішов, благословляючи людей. Почалися широко сердечні привітання делегацій і скільки тепла, ласки і любові звучало в привітаннях цих людей до великого Архипастиря чужого народу».
Владика дуже опікувався молоддю, вкладав кошти в освіту, підтримував обдарованих дітей і покладав на них великі надії. Митрополит був великим добродієм «Пласту». Кир Андрей розумів вагу друкованого українського слова для молоді, тому сприяв видавництву журналу-місячника «Наш приятель» для дітей, серії книжечок «Бібліотека «Нашого приятеля», «Цікаві оповідання», журналів «Поступ» (для молоді середнього шкільного віку) й «Українське юнацтво». У 1933 році у Львові з його ініціативи відбувся багатотисячний здвиг «Українська молодь – Христові», до програми якого входили польова Служба Божа на площі Сокола-Батька з присягою на вірність Христові та маніфестаційний похід на Святоюрську гору і дефіляда перед Князем нашої Церкви.

Єпископ Михаїл Гринчишин про владику казав так: «Андрей Шептицький – найвеличніша церковна постать в історії всієї української Церкви. Яка б була наша церква бідна без Шептицького! Він залишив надзвичайно велику спадщину. Я подивляю, як митрополит у таких важких умовах зміг так багато написати, не втратив над собою опанування, коли не міг писати правою рукою, бо була паралізована, писав лівою, і так до останнього дня думав і працював. Митрополит відчував, що це його обов’язок бути пастирем, і хотів причинитись до добра вірних».

Долаючи важкі фізичні і моральні випробування, передбачаючи темні часи підпілля для церкви і розуміючи політичне становище України, 22 грудня 1939 року владика таємно висвятив на єпископа свого наступника – ректора Львівської духовної семінарії отця Йосифа Сліпого. У жовтні 1939 року Шептицький призначив екзархів для вірних візантійського обряду, що проживали на території Радянського Союзу: єпископа Миколу Чарнецького для Волині та Полісся, отця Климентія Шептицького для Росії та Сибіру та інших. Його авторитет був настільки великим, що натхненні благословенням Митрополита Андрея монахи, єпископи і священики пронесли на своїх плечах Українську Греко-Католицьку Церкву крізь темниці Радянського союзу і політичні переслідування. 

Зараз над Митрополитом триває беатифікаційний процес, але у глибині сердець українців Андрей Шептицький вже давно є святим. Щоразу на своїх зустрічах молодь з спільноти «Українська молодь – Христові» молиться за прославу Митрополита Андрея. Помер Митрополит у День всіх святих – християнське свято, яке є днем пам’яті всіх шанованих Церквою святих. Поняття «усі святі» охоплює як канонізованих святих, так і тих, хто залишився невідомим за життя. Символічно, чи не так?

Джерела:
"Коли я називаю Андрея Шептицького святим, я не перебільшую" – Історична правда: http://www.istpravda.com.ua/articles/2010/12/11/8491

Митрополит Андрей Шептицький в житті України – ХайВей:
http://h.ua/story/2728

Митрополит Андрей Шептицький і українська молодь – Мистецька сторінка:
http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=649

Андрей (Шептицький) – Вільна енциклопедія «Вікіпедія»:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Андрей_(Шептицький)

Підготувала Марічка Тракало






Keywords: ...




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up