Віра - наша зброя у повсякденні

2014-11-05 23:50

Як часто нам бракує віри, міцності духу в щоденних побутових справах! Швидкий темп життя, різноманітні клопоти та проблеми не дають (а може, самі не хочемо?) задуматися над важливішими, ціннішими речами. Передусім – про нашу душу, про її духовне зростання та збагачення. Бо тут виникає море запитань: яким насправді є наше життя? Наскільки ми сильні у нашій вірі? Чи готові ми до жертви заради Христа?

Про слабкість віри і маловірство зустрічаємо і у Святому Письмі, зокрема у Євангелії від Матея (Мт. 14, 28–31): «Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: „Господи, коли це Ти, повели мені підійти водою до Тебе!”. „Підійди!” – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: „Господи, рятуй мене!” Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: „Маловіре; чого засумнівався?”».

Часто так же сумніваємось і ми – коли не все вдається так, як ми задумали, коли не розуміємо Божих планів. Випробування сприймаємо зовсім протилежно тому, як належить християнину. Осуджуємо дії інших, не задумуючись про наслідки цього осуду.

Трапляються і ситуації, які заганяють нас у глухий кут, із яких не можемо знайти вихід. Тоді нашу душу охоплює розпач, розгубленість, ми метаємось у різні боки, шукаючи виходу із ситуації, вирішення проблеми. Часто ми самі ж у цьому винні, бо думки можуть завести нас далеко: через свою слабкість люди впадають у депресію, замикаються у собі, не хочуть нікого бачити та чути. Однак коли ми перебуваємо в такому стані, то найбільше радіють темні сили – «святкують». Такий стан може призвезти навіть до зневіри, зречення від Бога і через те – ще глибшого падіння у гріх.

Саме у той час, коли ми ослабленні морально, не потрібно падати духом і опускати рук. А навпаки – оговтатися, звестись та йти далі. У такі хвилини найбільшими ліками є молитва, Біблія, вервиця. Як ніколи, тепер треба просити Бога про силу та здоров’я, щоби перебувати у добрі, про зміцнення віри, міцність духу, терпеливість. Не потрібно забувати про те, що як би погано нам не було – ми у цьому житті не самотні. Так, у більшості є рідні, друзі. Але завжди є Той, який нас ніколи не покине, не забуде, не залишить наодинці, а коли потрібно – навіть візьме на руки та понесе життєвим шляхом. Це – Господь. Хто, як не Він, знає краще, що нам потрібно? І не варто забувати, що Бог дає лише такі випробування, які ми здатні перенести. Поки Він з нами – нам нічого боятися, не треба здаватися чи піддаватися щоденним спокусам. Навпаки – вчитися бути сильними у нашій життєвій ситуації.

Автор – Ірина Сулик



Keywords: ...




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up