Великий піст – час оновлення, покаяння та радості

2015-02-22 02:30

Відшуміли зимові свята. Були вони цікавими й неповторними, позитивними та молитовно багатими. Наближається Великий піст, який готує християн до гідної зустрічі свята Воскресіння Христового. Цьогоріч він розпочинається 23 лютого.

Великий піст починається за сім тижнів до Великодня і складається з чотиридесятниці (сорока днів) і Страсної седмиці (тижня перед самою Пасхою). Загальна тривалість Великого посту разом зі Страсною седмицею – 48 днів. Цей піст вважається найсуворішим, оскільки у цей час обмежується уживання страв, напоїв, будь-яких розваг, навіть статевих взаємин у подружжі. Тілесне постування допомагає зосередитися на внутрішньому світі, щиро покаятися та виправити свій шлях, аби надалі прямувати до спасіння.

Для певних категорій людей можливе послаблення або повне скасування фізичного посту, бо таке постування для них може стати шкідливим. Це передусім діти, вагітні та матері, що годують немовлят, а також хворі, військові та люди, що виконують важку фізичну працю. Можна попросити поради у священика, який дасть на це своє благословення.

Проте послаблення чи скасування фізичного посту не означає, що людина може не постити зовсім. Можна вживати за медичними показаннями молоко чи інші продукти. Важливо постувати в іншому: обмежити себе у веселощах, у речах, від яких важко відмовитися повсякдень, телебаченні та інтернеті, менше часу проводити у соцмережах…

На початку свого послання з нагоди посту Папа Франциск пригадує, що Великий піст – це період оновлення для Церкви, спільнот та окремих вірних. Піст або говіння – це відмова не тільки від певної їжі, але й від усіх шкідливих звичок і веселощів. Це період внутрішнього духовного очищення та вдосконалення. Під час посту варто докласти зусиль і для того, щоби зміцнити свої стосунки із Богом і людьми. Це час каяття, роздумів і молитви.

Велика можливість покаяння відкривається перед нами уже напередодні Великого посту – у Неділю всепрощення, коли ми прощаємо один одному наші взаємні провини. Лише після чого зможемо сподіватися на прощення від Христа. Цього дня треба обов’язково пробачати, а якщо образа була великою, кажуть: «Бог простить».

Піст без молитви – зовсім не піст. Свою «немолитовність» ми нерідко списуємо на ритм життя, сімейні турботи, проблеми тощо. Добре би, перш ніж почати молитися, повправлятися у роздумах про вічність, про нашу гріховність і провини перед Богом, про смерть та подальший Страшний Суд, про Боже сотворення світу та викупну жертву Спасителя. Спробуймо під час посту вділити хоча би по 10 хвилин для молитви – вранці та ввечері. Вона має бути щирою, йти від серця. Існує також благочестивий звичай протягом посту самостійно прочитати всі чотири Євангелія. Буде добре після читання знайти час, щоби трішки поміркувати про прочитане і подумати, як співвіднести Святе Письмо зі своїм життям.

Під час посту до звичайних щоденних молитов додається ще одна – коротка і змістовна молитва святого Єфрема Сиріна. На кожне прохання цієї молитви б’ють доземний поклін:

Господи і Владико життя мого, дух млявости, недбайливости, владолюбства й пустослів’я віджени від мене.

Дух же доброчесності і смиренномудрія, терпіння й любови даруй мені, недостойному рабові Твоєму.

Так, Господи царю, дай мені зріти мої прогрішення і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь.

Головне – намагатися ставитися до посту серйозно, пережити його на найглибших рівнях своєї свідомості. Звичайно ж, шлях цей нелегкий. Піст – це подвиг, який ми здійснюємо за своїми можливостями. Час Великого посту краще розцінювати як позитив: він складається не з того, в чому себе обмежуємо, а з того, на що витрачаємо час та зусилля. Усі обмеження можуть бути цінними як засоби для нашого духовного зростання. Головне ж у духовному житті – робити добро усім та любити людей, жити не заради себе, а для інших. У кінці цього шляху на нас чекає невимовна радість і спокій, які народжуються в душі кожного, хто гідно ніс свій власний маленький хрест, з нетерпінням чекаючи свята Світлого Христового Воскресіння.

Існують різноманітні перешкоди, які заважають перейти Великий піст достойно. І якщо не можемо постити тілесно – дбаймо про наш духовний піст: нікого не засуджувати, не дратуватися, не гніватися, обмежити те, що чуємо і бачимо, трохи усамітнитися… А ще – попросити у Бога сили та здоров’я, благословення на звершення цього посту.

Джерела:
1. Василь Скуратівський. Дідух: Свята українського народу. – Київ: Освіта, 1995.
2. Прийдіте поклонімся: Молитовник. – Львів: Видавничий відділ «Свічадо», 2003.
3. http://www.credo-ua.org/2015/02/130141
4.http://nashhram.jimdo.com/%D0%B2%D0%B5%D0BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D1%96%D1%81%D1%82-2015/%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8-%D0%BD%D0%B0-%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D1%96%D1%81%D1%82
5. http://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=36&year=2015
6. http://www.preobraz.kiev.ua/faq/lent


Підготувала - Ірина Сулик



Keywords: ...




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up