Були тоді страшні, похмурі дні!

2017-04-13 20:39

Були тоді страшні, похмурі дні!

Єрусалим гудів від люті п’яний,

На сотні голосів кричав: "Розпни, Розпни!"

На смерть засуджений був без вини.



   В часі посту дійсні члени, симпатики та друзі організації "Українська молодь - Христові" неначе вирушили у мандрівку подіями, які відбулись в Єрусалимі багато-багато років тому. Проте щороку вони оживають, бо ніщо не змогло стерти могутності Божої Любові

   Під час місійної містерії, відвідуючи церкви, учасники намагались донести ці хвилювання та відчуття, пережиті свідками того, як Ісус долав Свою Хресну дорогу, та Його смерті. 

   Пилат, який довго вагається, роздумує, не бачить вини у праведника, та все ж, вмиваючи руки, засуджує Христа... Та не змив з крові рук Пилат, за кров цю він буде ще відповідати.

   Марія - наша небесна Мати! Скільки болю і терпіння випало на її життєвому шляху, скільки разів меч прошив Їй душу.  Найцінніше, що могла подарувати Своєму Синові - це Любов. Свою любов вона дарує і нам, та чи завжди ми приймаємо її? Чи вдячні за це?

   Найбільш болюча зустріч Матері й Сина, обпльованого, обдертого, якого ведуть на муки. Як може поміститись цей біль у Її серці? Лише Іван та Марія Магдалина були в цей час поруч. Жодного слова докору не пролунало з уст Марії. Лише молитва і покора:

"Поможи мені, о Господи, ці рани пережити,

В душі моїй від ран Його святих,

А для спасіння світу зволь вчинити

Рабі Твоїй, за словом уст Твоїх..."

   Симон з Киринеї, який в той час повертався з поля змушений нести хрест. Взявши його на свої плечі, у цю ж мить, Він відчув щось незвичайне : " Цей дивний погляд, від нього гнів увесь розтанув...Так наче у мене душу хтось вийняв... і якось, мовби теплом і ласкою її зігрів".

   Свою любов і співчуття проявила Вероніка.  Не зважаючи на глузування, лаяння, вона кинулась у натовп.  Усе, що могла зробити - це простягнути свою білу хустину, щоби Ісус витер своє святе лице. За це отримала великий дарунок: "Найцінніший дар мені зоставив того дня Спаситель - свій образ на хустині. Бог і Цар іде на смерть увінчаний в тернині".

   На свої хресній дорозі Ісус зустрів заплаканих жінок.  Їхні щирі сльози та співчуття прийняв, як дар.  Дивно жінкам було почути  від Ісуса, якого вели на смерть, такі слова: "Заплачте на собою..."

  "І знову упав, моїм гріхом прибитий, зневажений останній між людьми" - у покаянні промовляє Марія Магдалина. Вдуматись лише на мить - Могутній Бог, Він може усе! Йому підкоряються небо й земля. Але ж яка сила зла. Гріх наповнений ненависті й злоби, валить до землі наймогутнішого Творця.

  Тричі упав Ісус під тягарем хреста. А скільки я падаю, навіть щоденно, та знаю я, що Ти, Ісусе, завжди поруч, що Твоя простягнена рука підіймає мене й веде крізь темряву до світла.

   Ісусе, торкнись мого серця своєю безмежною, жертвенною Любовю. Навчи мене ніколи не відступати від Твоїх ласк і не втрачати Твоєї благодаті, бо без цього не буде радості у моєму житті. Дай мені розуміти наскільки маленький хрест мого земного життя, який я називаю  терпіннями у порівнянні  з тим, яку Хресну дорогу страждань на Голгофу пройшов Ти, взявши на себе хрест гріхів усього людства. І лише упокорення пролунало з уст:

"Нехай Твоя, Отче, буде воля!"

 

Підготувала Янчинська Христя



Keywords: ...




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up