Ходить Львовом коляда…

2013-02-15 01:00

 І люд з нею прощається. До наступного року. І чому такі заходи збирають численну публіку, запитую себе? Перебрала безліч варіантів – і усі дають відповідь на запитання, але найповніша, найвичерпніша із них – душа відпочиває. Це особливий стан, коли мисленно переносишся на інший, абстрагований від усього земного, рівень. Це ніби політ на повітряній кулі, відчуття необтяженості і захоплення.

Отакий настрій панував після відвідин концерту “Прощання з колядою”, організованого Братством УГКЦ Св. Ап. Андрія Первозванного та МО “ПотихЄньку”у приміщенні Ставропігійського професійного ліцею.

Провести гучно і весело коляду завітали хорові колективи “Хваліте” і ”Київське благочестя” (керівник Наталія Кібліцька), дівочий колектив “Святоуспенська молодь” з м. Пустомити, лауреатка міжнародного конкурсу “Пісня серця” Наталя Турун. Дівчинка-ангел Оксана Кащук простосердно чарувала присутніх потужним і дзвінким голосом, а сестри Кашуби ще раз акцентували на особливому сприйнятті сімейного колядування.

Довгоочікуваним і виправданим сюрпризом для шанувальників сценічного мистецтва став показ мюзиклу “Народжений – воскреснути”, сюжет і персонажі якого загальновідомі і не викликали здивування, проте дух новизни, сучасна інтерпретація, розкішні костюми і талановита гра акторів додали особливої перчинки і переживання події. Про особливості діяльності МО “ПотихЄньку”, співпрацю з Братством і плани на майбутнє розповів режисер-постановник проекту Богдан Гречин.

- Як зародилось МО “ПотихЄньку” і яка мета діяльності?

- Перш за все, Братство Св. Ап. Андрія Первозванного почало активну діяльність із залучення молоді до церкви (приблизно десять років тому). Згодом молодь сама почала активуватись, Братство почало виконувати інші функції, наприклад, хор, прощі, поїздки, а молодь почала виступати в садочках, церквах. Згодом о.Андрій Кащук запропонував організувати прощання з колядою. Це вже четвертий рік, як ми ставимо вистави, вечори, присвячені Лесі Українці й Тарасові Шевченку.

 - Звідки, Богдане, черпаєш ідеї?

- Я багато читав: Святе Письмо, Кобзар, знайомився з іншими сценаріями, писав сам.

- Що найважче в інсценізаціях?

- Час акторів. Адже вони не професійні, а прості люди, з хатніми клопотами, і через це не завжди встигають приходити на репетиції

 - Як ти підбираєш акторський склад?

- Доводиться брати всіх охочих, працювати з кожним. До кожної людини потрібно шукати індивідуальний підхід. Навіть якщо дитина не наділена пластикою, не володіє вміло жестикуляцією, актором може бути кожен.

- З ким співпрацює МО “ПотихЄньку” окрім Братства, які джерела фінансування?

- Найцікавіший, власне, цей аспект. Адже в нас немає жодного фінансування, ми ні з ким не співпрацюємо, а робимо усе самотужки. Фактично, перед виступом три тижні мого вільного часу зникають. Це такий мій внесок.

- Не плануєш розширювати діяльність?

- Якщо мені хтось запропонує, то, звичайно, що так. Маю сценарії, маю досвід.

- Що буде далі?

- Далі успішний захист дисертації. І вистава до Дня народження Шевченка.

Підсумкову нотку до музично-театрального дійства вніс о. Андрій Кащук, який променів щастям і вдячністю Богові, учасникам і глядачам: “Моя справа – було зрушити з місця поїзд, і поїзд пішов, його вже не зупинити…Дякую Вам, які залишили телевізор, комп’ютер, і прийшли подивитись живий концерт, на живих дітей, живих українців. І то є наша радість, наша надія, то є наше щастя…”.

Автор: Оксана Андрійчук










Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up