Семінар «Школа відповідальності». День перший

2013-07-01 21:18

7 червня 2013 р. розпочався соціальний проект «Школа відповідальності». Тема, про яку ми говорили у перший день семінару – «Стосунки між хлопцем і дівчиною, чоловіком і дружиною. Погляд одного священика». Якими мають бути відносини між хлопцем і дівчиною – своїм баченням і спостереженнями поділився ієромонах о. Юстин Бойко, монах Святоуспенської Унівської Лаври УГКЦ, який певний час був душпастирем подружніх пар та молоді у храмі Святого Архистратига Михаїла.

Головна порада, яку хочеться дати закоханим: не будьте самовпевненими. Тим, хто хоче стати гарним подружжям, неодмінно доведеться пройти навчання і школу життя. Всі закохані вважають себе унікальними… повторюючи одні і ті ж помилки. Адже і стосунки мають свої правила, свій розвиток і послідовність. «Піти навпростець» тут не вдасться.

Для християн створення сім’ї не може бути буденною річчю, самоціллю, культом. Це таїнство – Таїна Подружжя. В Божих руках наше щасливе сімейне життя, тому за хорошого хлопця чи дівчину треба молитись, так само, як і за вибір священичого чи монашого покликання.

У пошуках свого обранця (чи обраниці) не перегинайте палицю. Соцмережі – це просто знахідка для вас, і водночас пастка. Можна провести роки у «вічних» пошуках, а серед такої кількості кандидатур легко заплутатись і розминутись із саме тою людиною. Надійні стосунки вдасться зростити на спільному ґрунті, який вас єднатиме – спільних зацікавленнях, поглядах, світогляді, вірі. Подумайте, у якій площині ви можете зустріти саме ту людину: якщо прагнете створити міцну християнську сім’ю, шукайте передусім у церкві, у християнських спільнотах.

Майже усі здорові стосунки зароджуються з уподобання, захоплення, яке у богослов’ї називають закоханістю. Вам цікава людина, ви хочете її бачити, спілкуватись. Починаєте своєрідну гру. Захоплення переростає у прагнення пізнати людину, якомога більше відкрити її для себе. Тут і стається багато помилок.

Не вдасться створити міцну сім’ю, якщо ви не встигли пізнати одне одного. Людина сама для себе є загадкою, а для когось іншого – тим паче. Пізнаючи іншого, ми відкриваємо його цінності, захоплення, сенс життя. Майте на увазі, що в кожної людини є свій темперамент, свій підхід, своє бачення світу і навіть тих же стосунків. І з цим всім «багажем» доведеться прожити спільне життя.

Разом із тим пам’ятайте, що кожен має слабкості – і вам неминуче доведеться із цим миритись, якщо ви налаштувались на серйозне продовження стосунків. Немає ідеального хлопця. Немає ідеальної дівчини. Не марнуйте своє життя у пошуку недосяжного ідеалу. В кожному такому «ідеалі» ви неодмінно знайдете свої темні сторони. Результат таких пошуків – лише ваші втрачені роки життя.

Навпаки – допоможіть одне одному стати цим ідеалом. Дівчина може допомогти реалізуватись своєму хлопцеві, дати йому місію, стимул. Учасниця бесід Олена Гадзало радить працювати над собою: визначаємо, якими ми хочемо бути і формуємо себе такими. Вміти підтримати партнера, поступитись, коли це потрібно, зробити так, щоб добре було обом – це теж ціле мистецтво, якому доведеться повчитись.

Незріла людина цінить іншого через призму власних, суб’єктивних бажань. «Люблю тебе, бо почуваюсь любленою. Люблю, бо потребую тебе». Вчувається відчуття власної неповноти, внутрішньої пустки, яку треба заповнити кимсь іншим. Лише зріла людина може любити «просто так» – просто тому, що ти є. Не тому, що відчуває брак чи потребу в чомусь – тому що сама готова допомагати і ділитись, і готова розділити своє життя.

Як по-справжньому пізнати одне одного? По-перше, звертайте увагу на характер. Закохатись можна з першого погляду, але характер пізнається лише з часом. При цьому кожен із нас має право на приватний простір, і насильне «влізання в душу» може обернутись душевними ранами. Дайте іншому час, щоб звикнути, розслабитись і розкритись. Людину добре пізнати у складних життєвих ситуаціях, тут зазвичай найкраще проявляється її істинна суть.

Друге – дізнайтесь про стан здоров’я і проблеми з цим. У сім’ї доведеться підтримувати одне одного, а під час хвороби – й поготів. Немає сенсу приховувати ці проблеми: все одно рано чи пізно про них стане відомо партнерові. Якщо ви, звісно, всерйоз плануєте спільне майбутнє.

Третє – познайомтесь із сім’єю нареченого (нареченої). Родина може багато розповісти про того, з ким ви зустрічаєтесь. Звісно ж, уникайте категоричності. Звички, цінності, традиції – все це із часом змінюється. А от спадкові особливості – навряд, рано чи пізно вони дадуть про себе знати.

Як би міцно ви не кохали одне одного, сім’я для кожної сторони все одно буде «арбітром», коли у подружжі виникнуть проблеми, але остаточне рішення все одно залишається за вами. Оцінюйте, чи ваш обранець (мова насамперед про хлопців) не залежний від своїх батьків. Можливо, йому просто потрібно дати час – але при тому задумайтесь, наскільки серйозна ця залежність і чи не стане вона причиною для розриву стосунків.

Майже завжди батьки партнера матимуть претензії – і вам доведеться із цим змиритись. Найчастіше нелегко живеться невісткам зі свекрухами, – ділиться досвідом зі своїх душпастирських практик о. Юстин. Батьків доведеться «поставити на відповідну колію», інакше подружжя ризикує розривом. Ідеально, якщо є можливість жити окремо від батьків. Але доведеться зважити: ви зможете утримати власну родину? Прогодувати себе, оплатити комунальні послуги? Подружжя не може базуватися на порожніх обіцянках.

Для християнина важливо, чи інша людина притримується тих же релігійних поглядів (або чи хоча би здатна розділити ці переконання). Духовність, погляди на релігію, на віру, на Господа – все це важливо, коли пара хоче брати шлюб. Юнак-семінарист повинен чітко представити дівчині свою місію: обоє мають бути готовими до цього.

Пара, яка зустрічається недовго, але вже вважає себе готовою до прийняття серйозних рішень, наштовхує на сумніви щодо зрілості таких стосунків. Але і надто довгий період зустрічань теж свідчить, що у стосунках щось не так. У теорії можна окреслити ідеальний час таких відносин: від року до трьох, щонайбільше – чотири роки. Звісно, у житті ще даються взнаки різні обставини, але стосунки, які затягуються без очевидних на те причин, наштовхують на роздуми про те, що ж заважає парі прийняти остаточне рішення. А рішення у такому випадку мало би бути чітким: варто продовжувати це все далі (і робити подальші кроків) чи ні.

Що важливо, якщо ви зважуєтесь на заручини? Якщо немає основного – довіри, – варто задуматись, чи є сенс продовжувати далі. Без довіри ви роками зберігатимете взаємні образи, житимете з постійними підозрами і ревнощами. Ви готові так прожити усе життя? Навряд. Довіра – чеснота і дар від Бога – не з’являється відразу, вона приходить із пізнанням іншого, виховується з часом, витримує розчарування. Адже ідеальних людей нема.

Мабуть, найпроблематичніша тема у період заручин – дошлюбна чистота. Адже вже зараз хочеться сповна пізнати одне одного. Але поспішне інтимне життя «тут і зараз» може зруйнувати майбутню сім’ю. Спільне життя «на віру» отець порівнює із ТзОВ, «товариством з обмеженою відповідальністю», яке зі справжньою відповідальністю має, на жаль, небагато спільного. Вважайте на обійми і поцілунки – тіло керується своїми законами, і випадково спровокувати не так уже й важко. Поцілунком, як словом, можна навіть образити і зранити.

Час заручин – не просто «лабораторний» період. Саме час обдумати ваші цілі у майбутній сім’ї, ваші спільні бажання – бути навзаєм щасливими, ощасливлювати одне одного, підтримувати подружню любов, бути разом, дати життя дітям, разом шукати шлях до Неба. «Спроектуйте» свою сім’ю. Передбачити всіх життєвих подій не вдасться, але ця подружня ціль допоможе подружжю витримати найважчі випробування.

З одруженням пізнання не припиняється. Адже до кінця життя можна відкривати в обранцеві (обраниці) все нові і нові грані. Лише тоді любов живе і розвивається, зберігаючи спонтанність і свіжість почуттів. Саме таких стосунків і хочеться побажати усім: і тим, хто уже планує спільне майбутнє, і для тих, хто ще перебуває у пошуку. Пам’ятайте, що ваше щастя – у Божих руках. 

Окрема розмова – про те, як бачать стосунки обидві статі, і як уникнути непорозумінь через різне сприйняття одного і того ж почуття. Отож о. Юстин зробив пропозицію провести окремі вишколи – для хлопців і для дівчат. Про них, а також про інші цікаві заходи ми неодмінно повідомимо вас! Залишайтесь із нами, «Українською молоддю – Христові».

Довідка.
Отець Юстин Бойко – монах Святоуспенської Унівської Лаври УГКЦ. Організатор щорічних серпневих прощ до Унівської Лаври. Сьогодні – адміністратор монастиря св. Теодора Студита «Студіон» (Кастель Гандольфо, Італія), Прокуратор монастирів Студійського Уставу при Апостольському Престолі. 24 травня 2012 року отримав ступінь доктора богослов’я. У Патристичному Інституті «Августиніанум» Папського Латеранського Університету в Римі блискуче захистив свою докторську дисертацію.


Автор: Ірина Сулик







Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up