Хвороба дається для смирення

2013-11-19 11:03

Яким прекрасним є світ, який нас оточує. Чудова природа, легкий вітерець, неймовірної краси звуки. Навіть невеликий мороз приносить радість. Так ми сприймаємо оточуючий світ. І будь-яке завдання не становить для нас проблеми. Час летить зовсім непомітно і плани та невирішені справи не мають міри.

Але так буває не завжди. Коли ми здорові, все сказане приносить нам задоволення. Проте, коли ми зненацька хворіємо, світ втрачає кольорові барви. Звичайно, причинами хвороби є слабкий імунітет, віруси, сезонність тощо. Важко з цим не погодитися, бо цей факт вже давно доведений. Разом з тим є й інша причина, на яку ми не завжди зважаємо. Чи часто ми задумувались, що час хвороби – це можливість смиренно нести свій хрест, згадати про Бога і Його велич? Коли ми сильні, рідко згадуємо про Господа! «Для чого, мовляв, я і так всього можу досягти!» А чи наважуємось такі фрази вживати, коли нестерпно болить голова, висока температура, нас готують до хірургічних операцій чи ми травмувалися? Може, і є такі сміливці, але це вже не характеризує більшість.

Бог «не потрібний» сильним людям, бо вони і так сильні. Натомість «слабкі», уповаючи на Нього, досягають вершин і отримують більше, ніж сильні. Коли Господь посилає нам якусь фізичну слабкість, то хоче показати наші помилки, зміцнити дух,  дати час відпочити, нагоду переосмислити себе і навчитися цінувати те, що маємо. Тобто хвороба – це можливість вдосконалитися в чесноті смирення і покори. 

У Святому Письмі згадки про ці чесноти часто зустрічаються на сторінках. Це свідчить про те, що протягом тривалої історії написання Біблії вони були актуальними  і люди страждали через їхню відсутність. Апостол Яків пише: «Смиріться перед Господом, і він вас підійме». Ісус зцілював недужих навіть від невиліковних хвороб. Євангелист Матей показує нам, яку владу мав Христос над всякими недугами, і що для Нього було необхідною умовою для зцілення. «Тоді сотник у відповідь мовив: «Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово – і слуга мій видужає…» (Мт, 8,8). Для Бога є важливими віра, покора  і смирення. Коли людина покірно приймає свою неміч, при цьому уповаючи на Бога, то можемо бути певними, що Він вислухає її прохання.  Гляньмо на хворого, який постійно нарікає, він приносить прикрість своїм ближнім та рідним, що перебувають поруч. Це призводить до того, що вони всередині себе озлоблюються і це поширює зло. Натомість смиренний недужий дає можливість іншим попрактикуватися у співчутті, милосерді, самопожертві і підтримці. Навіть перебуваючи в стані хвороби, ми можемо бути інструментами в Божих руках. 

Наближається холодна пора, більшість з нас можуть захворіти, але як би погано ми не почувалися, пам’ятаймо про Божу волю і Божі плани, вони працюють і здійснюються без вихідних і лікарняних. 

Автор: Марічка Тракало






Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up