Тріо “Новий час”: “Серце сповняється радістю, що наша молодь жива, а, відповідно, до живої людини, до живого організму, до “Української молоді – Христові” можна достукатися і звершити багато добрих справ”

2013-11-19 14:18



- Як виникло тріо священиків?

- Нашому колективу уже дев’ять років. Концертуємо селами, містами, несемо духовну пісню, євангельську втіху. Не вибираємо комфорту, їдемо у будь-яку пору, туди, де люди просять. Відспівали уже більше 500 концертів, випустили три музичні альбоми.

- Отче Романе, Ви є засновником тріо. Що посприяло створенню саме такого колективу і чому “Новий час?”

- Ми думали, як назвати. Створення такого колективу випливало з бажання нести духовну пісню. Такою ми хотіли її показати людям. Може, воно трохи незвично на початках було, але тепер і наші парафіяни,і наш архієрей, і священики, і друзі сприймають нас такими, якими ми є.
Думали, як назвати (серед варіантів було і “Три брати”), але зупинилися на тому, що є священиками Нового Заповіту, священиками Ісуса Христа. Наше служіння походить від нього. Ми служимо Йому, для Нього і Він послужив нам. Ми відрізняємося від Адама, для нас усіх настав новий час, коли, будучи грішниками, тепер є спасенні.

- Як вдається поєднувати душпастирське служіння і виступи?

- По-різному. Буває, нас замінюють священики, щоправда нечасто, бо нас би вигнали з парафії (сміється. – І.С.).

- Отче Тарасе, Ви стали учасником колективу у 2011 році. Чи не було важко на старті творчої кар’єри?

- Якщо повернутись трошки назад, то у моєму житті уже був досвід участі у подібному колективі (“Новий день”), але це був колектив студентів-семінаристів, теж тріо. Концертували, як дозволяв час семінарійного розпорядку. Стати учасником “Нового часу” було нескладно, оскільки з отцями я знайомий досить давно, з їхньою творчістю – від початку. Їхні пісні звучали у моїй машині, їх співають мої діти, і, відповідно, перейняти мелодику і ознайомитись з репертуаром було доволі просто.

- Отче Мирославе, чи задумувались, що поєднуватимете священиче покликання і спів поза межами церкви?

- Я керував хором і маю музичну підготовку. А священиче служіння прийшло згодом, з усвідомленням постулатів віри. Завжди хотів камерні концерти духовної музики. Але після знайомства з отцем Романом зрозумів, що треба готуватись до великих концертів.

- Сьогодні Ви – учасники ювілейного з’їзду під назвою “Українська молодь - Христові”. Чи раніше мали нагоду брати участь у таких масштабних заходах, працювати з молоддю?

- Ми часто співаємо на прощах до Зарваниці, на велелюдних зібраннях, їздимо за кордон. Зараз завершуємо євангелізаційну програму “Запали свічу”, яка спрямована на працю з молоддю.

- А чи коли-небудь перетинались шляхи з “Українською молоддю - Христові “?

- Для спільноти “Українська молодь - Христові” не співали, але перед студентами коледжів, академій виступали. А щодо ювілейного зібрання, то я в церкві говорив, що мені дуже приємно, що на Першому з’їзді 33-го року була моя тітка. Вона померла у 2010 році, але бачила і слухала Шептицького, і залишила спогади майбутнім нащадкам.

- Як Вас надихає творчість Андрея Шептицького?

- Митрополит Андрей не давав священикам дрімати. І для мене особисто він є голосом совісті. Його постать не дає збуденіти ні священикам, ні єпископам, ні мирянам.

- Під час концертної програми Ви стали учасниками вистави. Як почувалися на одній сцені поруч з Митрополитом?

- Хоч це і вистава, але я відчував присутність. В отця, що виконував роль Андрея, в очах – смирення, і трошки тремтіння, бо велика відповідальність.

- Історія переплелася з реальністю. Це великий Божий дар, що ми можемо через історію покращити майбутнє, але в реальності діяти так, як каже нам Господь.

- Відчуття справжньої християнської радості, бо вона – плід духовного життя. І 80 років – поважний вік для “Української молоді – Христові”. Я надзвичайно радий, що ця організація втрималася стільки років, що молодь є у церкві, усміхненою через те, що вона з Богом.

- Які відчуття бути частиною історії УГКЦ?

- Думаю, оцінювати будуть наші послідовники. Сьогодні ЗМІ фіксують усе це.

- Я маю у соцмережах понад 600 друзів і багатьох з них сьогодні зустрів. Інколи переписуємось, дискутуємо, але сьогодні поговорив із живими молодими людьми.

- Серце сповняється радістю, що наша молодь жива, а, відповідно, до живої людини, до живого організму, до “Української молоді – Христові” можна достукатися і звершити багато добрих справ. І хотілося б, щоб саме такі заходи показували наші ЗМІ, щоб дати людям надію і опору працювати на майбутнє.

- Ваші побажання для молоді…

- Я би побажав їм бути більш сміливішими. Господь говорить: “Це – я, не бійтеся”. І вони є носіями Христа. Самец е Митрополит і відчув. Багатьом молодим людям це вдається, і вони підуть далеко!

- Я би сказав словами отця, доктора Івана Музички: “Здійснювати той апостолят, який покладений на українську молодь, бо кожен із них, маючи свою дорогу, мусить стати апостолом Божого слова, апостолом Христа”. І коли їх у залі так багато, то віриться, що кожен вийде і ще притягне інших!

- Я хочу побажати нашій молоді і, зокрема “Українській молоді – Христові”, Божого благословення. Щоби вона так і надалі впевнено, відважно крокувала до своїх однолітків, щоб не боялась бути у тому середовищі, можливо не завжди здоровому і правильно сформованому, не боялась засвідчити Христа. 



Працювали Ірина Сулик, Оксана Андрійчук







Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up