80-ліття Голодомору: пам’ятаємо і вшановуємо

2013-11-26 15:07

В суботу, 24 листопада, ЛМГО «Українська молодь – Христові» взяла участь у вечорі пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років. Спільно з львівською громадою ми помолились екуменічну Панахиду за упокій загиблих від голоду та вшанували їх хвилиною мовчання.

Голодомор – це велика трагедія в історії нашого народу. Це спланований геноцид, під час якого загинуло приблизно 10 мільйонів українців. За словами одного із очевидців, у людей забирали всю їжу, і від голоду вимирали цілі родини.

Зі спогадів Гончарової Ганни Федорівни, с. Проїдже Старобільського району Луганської області: «1932 рік був урожайним, людям видали оплату натурою, а потім її відібрали. Люди почали вмирати взимку, особливо багато мерло весною, коли всі запаси були поїдені. Мертвих людей звозили в комору на Панському хуторі. Ям не копали, бо земля була мерзлою, а люди слабкі. Коли весною з ям були вибрані буряки, туди почали складати мертвих. Як-небудь їх прикинули землею. У нас померло в селі дуже багато людей. Мій батько сторожував на фермі, з якої вкрали двох телят, за що він п’ять днів сидів у «холодній». На Буграх повністю вимерли сім’ї Волошина Петра Романовича і Погорілого Олексія Васильовича. Не дай Бог більше нікому познати такі лихі часи».

Як пригадував очевидець на вечорі пам’яті, передати їжу з Галичини на Східну Україну було неможливо: харчі, які збирали для тих, хто потерпав від голоду, відбирали на кордоні, пошта була заблокована, журналісти навмисне не висвітлювали правди і повідомляли, що ніякого голоду немає, – мовляв, за Збручем рай. Багато для порятунку українців від голодної смерті зробив Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький – він створив бюро, яке інформувало міжнародну спільноту про голодомор, написав пастирське послання «Україна в передсмертних судорогах», щоб проінформувати світ про те, що українці масово гинуть від голоду.

Сьогодні нам треба пам’ятати і по-християнськи вшановувати жертв Голодомору 1932-33 років. «Християнська пам’ять не є пам’яттю злоби чи жалю, але перемінюється в молитву… Нехай ніколи не загасне свіча пам’яті в серцях наших нащадків», – сказав Блаженніший Святослав у проповіді 23 листопада 2013 року, яка була виголошена у базиліці святої Софії в Римі.

Джерела:

- Інформаційний ресурс Української Греко-Католицької Церкви

- Сайт храму Святих Петра і Павла

- Національний музей «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні»

- «Радіо Свобода»


Підготувала Ірина Кисилевич








Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up