Як «Українська молодь – Христові» у Тезе їхала: частина друга

2014-01-10 23:24

Початок розповіді читайте тут.

І ось нарешті: ми прибули. 28 грудня ще старого 2013 року, майже о восьмій ранку ми в’їжджаємо до Страсбурга, до основного місця зустрічі. Хоча саме місто зустріло нас сірістю (надворі зимовий ранок), але місто з перших хвилин вражає своєю красою.

Неймовірні враження залишає по собі стара частина міста. Почуваєшся так, наче потрапив у казку! Кольорові будинки – ресторанчики та кафешки – розташовані просто на березі каналу, яким вправно маневрує екскурсійний катер. Вражає центральний собор, збудований у готичному стилі – як зовнішнім виглядом, так і внутрішньою обстановкою, вражає своєю красою вертеп, поставлений у соборі. (До речі, у цьому ж храмі проходили молитви Тезе). А якими чарівними під час свят стали вулички – кожен будинок до свята прикрашений по-особливому і по-своєму гарний… І хоча погода не завжди нас радувала, і наступного дня моросив дощик, але ми мали вдосталь вільного часу, аби сповна намилуватись цією красою.

Але повернемось до з’їзду. У Страсбурзі застаємо море автобусів, прочан тут взагалі без ліку. Люди з’їхалися звідусіль, з усіх боків лунають незнайомі мови, але з перших же хвилин зустрічаєш у натовпі і друзів та знайомих. Є серед них і волонтери, які допомагають приїжджим і просто підтримують порядок. До того ж тут кожен може реалізувати себе і стати волонтером, аби допомогти і послужитись іншим.

Ми реєструємось, отримуємо програму Тезе, буклети, дорожні карти. В одному із залів, де збираються приїжджі, дівчатка-волонтери коротко розповідають про цю «дорожню карту» («roadmap»), яка допомагає зорієнтуватись, що, де і коли відбуватиметься і як можна буде добратись. Тут же є і розклад руху спеціального автобуса. Уже згодом, на парафії, де ми оселимось, нам вклеять сюди і адресу, за якою ми проживатимемо.

Нашу групу розділяють на три підгрупи, у кожній призначають керівника. Окрім чотирьох дівчат, яких поселили у місті, і трьох хлопців, яким теж випало жити окремо, більшість із нас оселились на одній парафії, розташованій у «німецькій частині Страсбурга» – місті Кель (Kehl), яке знаходиться на іншому березі ріки Рейн, по той бік німецько-французького кордону. Тож щодня ми долали кордон: зранку – з Німеччини до Франції, ввечері – назад.

Німецьке прикордонне містечко «зустріло» нас дощиком. Ми прибули до місця, де проживатимемо під час перебування тут, познайомилися з господарями. І о четвертій дня за місцевим часом повернулися до Страсбурга, де вже була програма заходів.

Щодня з п’ятої до сьомої вечора прочани мають можливість перекусити. Спеціальна торбинка для їжі, яку дав нам один із волонтерів, швидко наповнилась наїдками. Прочан обслуговують кілька волонтерів, які відповідають за різні страви. Згодом переходимо в інший зал, в якому і відбувається перекуска, шукаємо вільне місце і тут спокійно їмо. Хоча і переїдати не варто: пайок, який ми отримали, розрахований, аби сьогодні повечеряти, а наступного дня – ще й пообідати.

О сьомій вечора починається молитва Тезе – в одному із місць, яке зазначене у «дорожній карті». Є кілька залів для молитви. Під час молитов Тезе – а це улюблені для багатьох пісні, «Отче наш», і навіть тиша – душу огортає особливий настрій. Навіть у повітрі навколо відчувається щось незвичайне. Спільна молитва дозволяє відірватись від щоденних клопотів, турбот, повсякденних проблем і полинути душею у зовсім інший світ. Молитва стає відпочинком для душі, для серця, тут переживаєш відновлення і позбуваєшся непотрібних думок і всього зайвого, що зазвичай обтяжує у нашому суєтному повсякденні.

О 20:30 прочани спеціальними автобусами вирушають до місць проживання. Із нами в автобусі, крім українців, також поляки, каталонці (Іспанія), хорвати, німці.

На місцях проживання також є своя програма. Щоранку тут відправляється Літургія. Співає міні-хор, до якого може долучитись кожен, незалежно від національності. Потім учасники діляться по групах (щонайбільше десять людей, серед яких люди з різних країн) і у цих групках спілкуються і дискутують на певні теми. Між собою розмовляємо англійською. Після цієї «місцевої» програми вирушаємо у Страсбург.

І ось настає 31 грудня, останній день старого року. Традиційно відправляється Літургія на парафіях, ми виїжджаємо до Страсбурга, ідемо на перекуску. Але сьогодні програма має невеликі зміни: о третій дня починаються зустрічі за країнами чи регіонами проживання, через півгодини – зустріч усіх українських груп. Тут можна зустріти багато знайомих і друзів. Зустрічі ці проводять брати Тезе, аби допомогти молоді продовжити «паломницьку довіру» після того, як усі повернуться додому.

Після повернення на парафії, о 23:00 відбувається молитовне чування, подячна молитва за минулий рік. І розпочинається святкування Нового року. В його рамках пройде «фестиваль націй», де кожна група представляє свою країну. Тож перед Літургією кожна «команда» готувала свою програму: хто в коридорчику, хто у класі, хто у залі, де пройде основне святкування.

І ось довгождана північ. Всі вітаємо одне одного з Новим роком. Тоді ж і починається представлення країн. Звісно ж, і ми також підготували свою міні-програму. Наша команда – у вишиванках. І хоча тут зібрались люди з п’яти різних країн, але святкували, веселились і бавилися всі разом, спілкувались між собою, обмінювались контактами. Кожен отримав море позитиву і яскравих емоцій.

Перший ранок нового уже року. Ми знову ідемо на Літургію, але цього разу вона відбувається не на тій парафії, де ми жили весь цей час, а на сусідній – у протестантів. У них же – і свій обряд, обстановка у храмі незвично проста і невимушена, хрест також має своєрідну форму, і сама Літургія проходить інакше. Але, оскільки все відбувалось у рамках зустрічі Тезе, то і проходило все згідно із порядком молитов і пісень Тезе. Після Служби Божої всі стаємо в коло і священики (серед яких є і жінки!) дають благословення.

Ми проводимо наш останній і прощальний обід у сім’ях, де проживали, обмінюємось подарунками. І повертаємось до Страсбурга, звідки наш автобус вирушить додому, в Україну.

А як ми повертались і що іще побачили дорогою додому (а маршрут назад був не менш цікавим!) – читайте згодом.

Підготувала: Ірина Сулик



Ключові слова: Тезе | Страсбург | Кель | УМХ




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up