Місія подорожніх людей

2014-01-19 18:26



“Ми з колядою під ваші стріхи раненько...” Може й не раненько, часом до пізньої ночі, але завжди з радісною вісткою – “…у цьому світі грішному родився Бог”. Таким був Вертеп-2014 з ЛМГО “Українська молодь - Христові”.

Ясна зоря зібрала і водила за собою молодь Львовом та його околицями. Не босоніж і не пішки, а зручним просторим бусом із завареним люком. Тепло та швидкість знівелювали “складання вчетверо”, тому бусик наповнювався колядками, радісним сміхом та жартами. За жарти відповідав в основному “доблесний воїн” Ігорко (за сумісництвом свічкар/навігатор/музикант/беркут (саме так, не оминула політична тема й УМХівського вертепу)). Жартував вояка багато, часом було навіть смішно. З вікна перехожих навдивовижу ґречно лякав неперевершений чорррненький чоррртик (у виконанні Мар’янки), який (чи то пак яка) зручно вмостився на телефончику мудреця зі Сходу Каспера, але він цим не надто переймався. Львів’яни охоче підказували іноземцеві шлях до зорі, яка вела нас все далі й далі. Обличчя мудреців змінювалися щодня протягом чотирьох гастрольних днів, тому ці поважні ролі встигли зіграти Віктор, Тарас, Данило, Денис та Андрій. Ірод-цар теж зазнав метаморфоз - зі спокійного поважного Олега у професорських окулярах він перетворився на загрозливого Андрія зі спеціально відрощеною для ролі рудою бородою; чесно погибав у кожній хаті і безуспішно вишколював вірного беркута, який аж надміру прикипів до великої кольорової вертепної зірки з дзвіночками, і розкидався богословськими цитатами після кожного дзенькоту, що від неї долинав. 

Зірку допомагали носили пастухи/звіздарі Христя, Наталя та Віта. Дівчат підтримував та не давав сумувати пастушок Максим. Разом з ними на імпровізованих сценах незмінно перебував наш добрий ангелик (“il mio angelo” воїна) Наталя з нового осередку ЛМГО “Українська молодь - Христові” на   вул. Біберовича, що в Рясному. На жаль, харизми воїнові не вистачило, щоб полонити серце небесних сил, тому почуття залишились платонічними, ангелика ж забрали якнайдалі від зазіхань нестримних рук. З безтілесних сил відзначилась і непідкупна справедлива смерть Іринка, яка разом з чортиком із задоволенням знову і знову косила Іродові голову. Йосиф з Марією несли Дитятко-Спасителя до кожної оселі, співаючи “Спи, Ісусе, спи...”. В цих ролях встигли побувати Мар’ян з Мартою (яка саме під час вертепування стала тіткою) та Данило з Наталею. Душею компанії і акумуляторами ресурсів звісно ж стали незрівнянні жид Роман з жидівкою Ярою. Мошка Лейбу не раз змусили попітніти і згадати всеможливі віншування (а часом і його слова), так само як витягувати з валізки бюстгальтери для молодиць! Мошкова Сура - його “кільо масла, його зіронька прекрасна” - так ніяк й не згасла. Натомість роздавала гарячі червоні поцілунки та гарний настрій.

В кожній домівці дуже раділи вертепу і мали нагоду 25 хвилин спостерігати радісне дійство. Дуже тішились діти, пробували себе у вертепних ролях. Скрізь учасників вертепу частували різдвяними наїдками, чекала вдячність і символічна пожертва на розвиток організації. На фоні збайдужіння до традицій УМХівський вертеп став невеличкою шпариною у минуле, відірвавши молодь від моніторів чи навчання і дозволив чотири дні подорожувати з народженим Ісусом та чудовими людьми у неймовірній різдвяній атмосфері. Якщо ви все ще не розумієте, навіщо потрібен вертеп, тоді завітайте до нас!

Автор Андрій Крупич


Ключові слова: Вертеп | коляда | Різдво




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up