Хроніки Майдану від очевидця

2014-03-03 21:00



У часи тотальних інформаційних воєн про Майдан можна прочитати абсолютно різну інформацію – аж до геть викривленої і відірваної від реальності. Тож про те, що насправді відбувалось на Майдані, про організаційні моменти, про відчуття «з місця подій» і про те, куди ж нам, українцям, рухатись далі, на нашій зустрічі 28 лютого розповів безпосередній очевидець, активіст та один із керівників самооборони Майдану, афганець Леонід Прокопчук.
 

«Перший раз я приїхав на Майдан, коли побили студентів: наступного ж дня ми зібрались і виїхали. Майдан тоді був зовсім неорганізований. Тільки поз’їжджалися, – і записатись кудись було цілою проблемою… З часом Майдан самоорганізувався і став зовсім іншим. Вже через 20 днів після розгону студентського Майдану люди були більш організовані, було створено сотні. Краще було і з матеріальної точки зору… Велике дякую киянам, тому що, якби не їх підтримка, Майдан як такий не зміг би існувати».

 «І з Дніпропетровська люди були, і з Луганська. Але, звичайно, не так масово, як із Західної України. Люди розказували, що просто боялися їхати. Ті, хто не боявся – були на Майдані».

«Я спілкувався з молодими людьми, які стояли на барикадах на Грушевського. Це люди самопожертви. Люди, які готові заради України йти на смерть».

«Страх у кожної людини присутній. Страх є, коли ти почув, як граната розірвалася вперше. Але коли вони починають часто вибухати, ти вже звикаєш. За певний час страх знову пробуджується… Але є ще таке: „А хто, як не ми?”»

«Жінки не заважали. Жінки допомагали! Дуже багато медиків було. Саме такі медики, як Марта Криворучко, Оля Щедрій зі Львова, – вони просто не щадили себе».

«Я схиляю голову перед молоддю. Це вони зробили перемогу. Це їхнє. Бо багато загонів самооборони „хороводи водили”, – я вам відверто скажу».

«Матеріальна підтримка була суттєва. У перші дні ми не зорганізувалися навіть з теплими речами (вже пізніше почали довозити речі), тоді ж і міліція ставила блок-пости… Ми не знаємо, скільки машин гуманітарки прийшло з Польщі, вони, напевно, і досі десь на складах… Польща надала колосальну допомогу – не лише матеріальну, а й, так би мовити, в політичному сенсі».

«Кияни допомагали і теплими речами, і їжею, і будівництвом барикад… Я пригадую, як почав падати сніг (після перших подій на Грушевського)… Розміщення першої барикади було дуже погане, під мостом, на початку Інститутської. Ми прийняли рішення зробити ще одну барикаду, і робили її аж біля метро „Хрещатик”. Я такого не бачив! Кияни прибігли, серед них були й жінки з дітьми – і сніг згрібають в мішки руками… Ми це все носили і будували барикади. Це було щось, це треба було бачити… Буквально за дві години барикада була готова».

Про Антимайдан, тітушок і провокаторів

«Щодо Антимайдану, то там були люди, які стояли за гроші, були люди, які просто хотіли тих 400 гривень. Але їх, звичайно, обдурювали, давали менше. В одному поїзді, який відправлявся вже в Донецьк чи то Дніпропетровськ, люди зірвали стоп-кран і вимагали, щоб їм повернули гроші. Можливо, ті, хто обіцяв гроші, давали тим керівникам, які в них були, але вони людей просто надурили, дали по 200 гривень. Але були і тітушки. Те, що зробили з десятками і сотнями українців – це не до порівняння».

«Коли відбирали людей до сотень, провокаторів було – ціла купа! Думаєте, у такій когорті людей ви розберетесь, де провокатор? Дуже багато було працівників служби безпеки, правоохоронних органів, тітушок багато було…»

«Тітушку можна було впізнати. У перші дні, коли все почалося, тітушки ходили з книгою Балашова „Как стать авантюристом”… Зустрівшись із ними, я просив подарувати нам книжку. Ну ніяк! Бо це була їх перепустка на Антимайдан. Я пропонував сто гривень, двісті гривень за книжку! – вони не хотіли з нею розлучитись».

«Тітушки були озброєні, їх озброїли травматикою, і не тільки – вогнепальна зброя у тітушок була теж. Я зустрічався з людьми з Дніпропетровська, із Запоріжжя, – тут, у Львові зустрічався, – вони з побитими головами, з поламаними руками. Розказували, що до біт прив’язували молотки і тими молотками били активістів».

Про поранених і загиблих на Майдані

«Революція потребує жертв. І краще б це були матеріальні, ніж людські жертви. Ми схиляємо голови, ми у скорботі! Зараз невідомо, де зникли люди на Грушевського. Вся зброя, яка була, лишилася в Українському домі. Український дім зайняли і забрали все: і продукти харчування, і дуже багато бронежилетів. У Будинку профспілок також засобів захисту стільки спалили! Було проведено контраверсійну роботу і спалено будинок, щоб люди не мали чим захищатися».

«Кращі сини і дочки віддали життя! І тепер нам шлях один: шлях до боротьби. Революція тільки продовжується. Не бути байдужим до чужої біди – це революція. Ми не маємо забути наших героїв, ніколи!»

Про мету Майдану

«З перших днів ми говорили: якщо буде перемога – Майдан не має права розійтися. Місія Майдану полягає у повній люстрації… Коли відбудеться люстрація, коли почнуться великі зміни, коли ми побачимо нові обличчя у Верховній Раді, у Кабінеті міністрів – тоді Майдан розійдеться. Але Майдан в будь-який час він буде зібраний знову, і то швидко».

«Ми бачимо, які структури були раніше – вони підтримували владу. Зараз треба робити люстрацію, щоб допустити людей знову до несіння служби, щоби бачити, хто є хто, щоби знову не набрати ворогів».

 «На жаль, ми бачимо, що є така біда, велика біда – вона і далі над нами витає, тому що кожен зараз хоче зайняти крісло, і не одне, а два відразу… І це не патріоти хочуть зайняти крісло!»

«Ми хочемо нових лідерів! Ми хочемо розумну молодь… Серед вас є розумні люди, які чудово знають економіку, історію України, людям по 35 років – їм важелі в руки і нехай керують. Але їх не хочуть пустити!.. А ми не маємо допустити, щоби нас знову приспали».

«Якщо відбудеться люстрація і ми побачимо нові обличчя у Верховній раді, у Кабінеті Міністрів, в обласних радах, в обласних управліннях внутрішніх справ… лише тоді ми розійдемось. Але черговий Майдан завжди буде жевріти – у нашій свідомості, у наших записниках, у наших телефонах. І якщо, не дай, Боже, комусь захочеться знов погратись – тоді не наша кров буде текти, а їхня».

«Зараз буде переатестація у правоохоронних органах, відбудеться люстрація. Ми знаємо у Львові чудових офіцерів Міністерства Внутрішніх Справ, які допомагали нам тут, допомагали і в Києві – тим людям важелі в руки! А кому ще?»

Революція у свідомості

«Відразу не буде добре. Якщо кожен на своєму робочому місці буде працювати  так, як ми працювали на Майдан, – лише тоді у нас вийде чудова держава».

«Єднання нації відбулось. Кістяк нації сформований. Хотілось би, щоб він іще обріс міцними м’язами».

«Кожен має в собі зробити революцію в голові. Кожен на своєму місці має боротися. Я пам’ятаю, що серед людей, які стояли на Майдані, ніхто собі не дозволяв кинути недокурок на землю. Він йшов за 50 метрів, щоб кинути цей недокурок у сміття».

«Я особисто, і кожен громадянин, який вважає себе українцем і хоче краще жити, має зробити революцію сам в собі. Не обманювати, не красти, не зловживати своїм службовим становищем. От тоді, можливо, не треба буде робити ще одної революції».

«Кожен з вас, хто навчається, має тепер не просто бігати із заліковою книжкою: „Поставте мені залік!”, – має навчатися відповідно, щоби шанувати пам’ять тих людей, які загинули на Майдані за нашу з вами безпеку».

«Ситуація критична не тільки в Криму. Критична на місцях! Знову пустити на вітер ці зміни, як ми пустили у 2004 році, ми просто не маємо морального права. Тому що багато людських життів покладено за великі зміни».

«Ви маєте об’єднатись в монолітне студентське братство, ви маєте скоординувати свої дії – це у ваших руках. Ви маєте бути на зв’язку з усіма навчальними закладами – і чергувати, чергувати у тому режимі, в якому тільки іскорка спалахнула – всі на Майдан. І ставити свої вимоги: ми хочемо жити на своїй землі, щоби була правда з нами, щоби з нами був Бог. Тільки так: коли буде Бог і правда – ми непереможні».

«Революція відбувається. Вона відбувається у кожному серці, у кожній голові… В чому наша сила? Наша сила в єдності. Єднайтеся, братайтеся, видзвонюйте людей з інших міст, створюйте студентські комітети. За вами майбутнє».

Підготувала Катерина Судин



Ключові слова: Бесіди | Майдан | революція




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up