Посміхайся частіше

2014-04-01 09:49



«У тебе спина біла», «Вам двері потрібні?», «Алло, це пральня?»… А ви вже придумали, як розігруватимете людей у День сміху?

А ти – не «першоквітнева рибка»?

Для початку пасувало би трохи вікіпедійної історії. Але українська, російська та англійська версії Вікіпедії подають геть різні історії свята (це у них першоквітневий розіграш такий?). Одні версії скеровують нас до даньогрецьких святкувань, інші – до античної міфології, ще інші пов’язують свято з днем весняного рівнодення, і навіть – з історією святкування Христового Воскресіння та виставами-містеріями, приуроченими до Великодніх свят.

Як би там не було, не будемо плутатись у теоріях і версіях та залишмо історію свята історикам і дослідникам. Хоча дійсно цікаво: свято, не національне й не визнане офіційним у більшості країн, здобуло поширення, визнання і любов у всіх куточах планети.


Розіграти вас у цей день може будь-хто і як завгодно! У вас може раптово «розв’язатись» шнурівка чи «побіліє» спина, вам можуть запропонувати несподіваний виграш у мільйон «зелених», а можуть відправити у магазин купити гамбургер «для лівші». Тому будьте пильні! Але навіть, якщо «клюнете» – у більшості випадків все завершиться веселим добродушним сміхом. І навіть «пошитися в дурні» цього дня зовсім не образливо, а весело.


Звичний для нас День сміху у світі називають також Днем дурня (англ. April Fool's Day). У британських традиціях жартівливий обман розкривався криком «April fool!» («квітневий дурник!»), а людину, яка піддалась на жарт, кликали таким прізвиськом. Але жартувати було прийнято лише до обіду – той, хто розігрував інших пізніше, сам потрапляв до категорії «дурників».


А ось у романських країнах жертв розіграшів називають «квітневими рибками» (фр. poisson d'avril, іт. pesce d'aprile) – бо вони легко клюють на гачок жартів. Дітлахи і дорослі цього дня намагаються непомітно вчепити іншому на спину паперову рибку. У кінці XIX–на початку XX століття були особливо поширені першоквітневі відкритки з рибками.


Все одно розіграють!


Жартують не лише дітлахи і молоді духом дорослі, а й цілком поважні дядечки і тітоньки у цілком поважних компаніях. Тому, якщо ви навіть запросто розкусили всіх ваших друзів – не факт, що вас все одно ніхто не розіграє!


До прикладу, Телеканал «BBC» в 1957 році у програмі «Panorama» транслював сюжет про «небувалий урожай спагетті у Швейцарії». У передачі тоді показали макарони, які «росли» просто на деревах – і все це, начеб, цілком серйозно. Ролик супроводжувала розповідь про особливості вирощування, збирання, обробки «урожаю». Але найкумеднішим виявилось те, що після виходу передачі в ефір до редакції почали телефонувати глядачі, які хотіли і собі придбати «чудо-розсаду». Клюнули!


У 1998 році компанія «Burger King» повідомила про розробку унікального гамбургера… для лівші. І після такої заяви багато із тих, хто відвідував заклади мережі, наполегливо просили продавців продати їм «старий» гамбургер – для праворуких.


Медійники полюбляють жартувати, викорстовуючи новітні технології. Ще у 1965 році BBC провели випробування «нової технології» «Smell-o-vision», завдякий якій глядачі нібито можуть відчувати запахи від телеекрану. Канал транслював «інтерв’ю» із розробником технології, який у прямому ефірі нарізав цибулю і заварив каву. Як не дивно, глядачі телефонували, стверджуючи що таки відчули запах.


«Ароматний експеримент» повторила у 2013 році компанія «Google». 1 квітня була запущена окрема «служба» – «Google Nose» («Google Ніс»), яка наче б за допомогою випромінювання та інфразвуку могла відтворити запахи. Із новою «службою» можна було, наприклад, «гуглити» за запахом чи понюхати, як пахне певна модель авто. Хоча у самій компанії не приховували, що це – лише першоквітневий розіграш.


Пожартували минулоріч і з відеохохостингом «Youtube». Мовляв, за час існування хостингу назбиралось дуже багато відеороликів, тож засновники хочуть закрити «Youtube» на подальших 10 років, аби визначити найкраще відео «всіх часів і народів». Переможець цього конкурсу, як повідомляється у ролику, мав отримати «mp3-плеєр, який кріпиться до рукава, і 500 доларів США на подальші творчі подвиги». Автори звернення закликали чимшвидше переглянути щонайбільше роликів – адже, опівночі 1 квітня усі відео буде видалено, а через 10 років, коли хостинг відкриється знову, на ньому буде лише ролик-«переможець».


Історії від «своїх»


Декілька днів я намагалась вивідати в знайомих якісь цікаві курйози і кумедні історії з життя. Але багато з опитаних не могли згадати нічого або (у кращому випадку!) обіцяли «пригадати пізніше». Невже усі ми так постаріли духом? Тому на цьогорічний День сміху маєте завдання: розіграти хороший веселий жарт та поділитись його «рецептом» із нами. А ми неодмінно опублікуємо вашу розповідь. :)


Кілька людей таки розповіли кілька кумедних «бувальщин».

Марія, фармацевт:



– Я хіба що по телефону розігрувала знайомих стандартними «приколами» – міняла голос і запитувала: «Вам потрібні вхідні двері?». Люди, звісно ж, казали: «Ні, дякую», – думали, що з рекламних агентств. Або ж: «Добрий день! Покличте, будь ласка, до телефону вашого кота!...» – цієї фрази я так жодного разу і не закінчила, починали хіхікати з подружкою».


Анна, журналіст:
– Не можу сказати, що в мене є традиція «розводити» друзів 1 квітня, тому першоквітневих жартів згадати не можу. Але всілякі історії інколи траплялись. Півтора року я працювала в книгарні консультантом і все уже сприймала через призму книжок. Одного разу прийшов в книгарню дядечко і питає: «Де можна знайти Карпецьку?» В мене відразу ж думка: «Гм, Карпецька? Не пам’ятаю такої авторки, ніколи не чула про неї. Може, щось новеньке в літературі, а я не в курсі. Треба бути почитати на „Буквоїді” чи „Літакценті”». Міркуючи так, питаю дядечка: «А це художня література?». І чую у відповідь від цього чоловіка: «Дівчино, Карпецька – це ваш директор…» (Прізвище директора з певних міркувань змінено – Авт.)


Отець Олег, духівник УМХ:
– З недавньої сімейної розмови між батьками і дітьми. Мій старший син Лев, якому чотири роки, якось підходить до мене і питається: «Тату, а звідки я взявся?» Довго не роздумуючи, відповідаю: «Татко любив мамцю, мамця любила татка, і тоді народився Левчик». Лев задоволено усміхається і сідає біля мене на коліна. Підбігає Даруся: «Тату-тату, а звідки я взялася?» Я відповідаю їй у такому ж дусі, як і Левові. Мала також задоволено усміхається, сідає біля мене і притуляє голову до моєї руки. Але дитяча цікавість не заспокоєна повністю. «Тату, а звідки взявся Кирило, наш братик?», – знову цікавиться Лев. Моя відповідь була такою ж, як і раніше: «Татко любив мамцю, мамця любила татка, і так народився Кирило». Після кількох хвилин роздумів Лев каже: «Татку, будь ласка, вже більше не люби мамцю, бо в нас на всіх братиків і сестричок іграшок не вистачить!»


У «столиці сміху»… не люблять День сміху?


У нас, в Україні, 1 квітня – звичайний робочий день. Але, виявляється, таки є міста, де на 1 квітня встановлено офіційний вихідний! Ви вгадали – це Одеса. Тут щорічно проводиться конкурс «Гуморина» («Юморина»). Щоправда, у зв’язку із ситуацією у країні конкурс цьогоріч обіцяють провести скромніше.


Як не дивно, самі одесити від першоквітневих святкувань не надто в захопленні. «До нас їдуть на День дурня, і поводяться відповідно», – пише мені знайомий з Одеси, Пилип. 
«Ми поважаємо 1 квітня і виходимо на вулиці, щоб підтримати колорит цього свята. Свято 1 квітня в Одесі без одесита – це не свято, а просто 1 квітня. Але існує засилля приїжджих у місто із сіл і країн ближнього зарубіжжя, часто у великій кількості. Приїжджі буквально сприймають назву «День дурня», напиваються, поводяться по хамськи, ходять у дворах в центрі й після великої кількості випитого пива, чіпляються до одеситів зі словами: «Ну пожартуй нам тут, ти ж одесит!» – і залишають після себе тонни розкиданого по вулицях сміття. Так що 1 квітня для нас важливе тільки з комерційного боку, як не сумно. Але все ж одеситам приємно і цікаво подивитися на карнавал, на якому можна побачити знаменитих гумористів Одеси. Я не буду перераховувати всіх улюблених моїх гумористів. Мені подобається в цьому святі багато джазової музики. Наші міста навіть якось пов'язує ця джазова культура – Львів і Одесу. Власне в цьому святі є свої плюси і мінуси. Але, попри мінуси, ми все-одно 1 квітня зустрічаємо з посмішкою в душі і на вустах».


Тож як би ви не жартували над друзями, пам’ятайте: хороший гумор – це коли смішно усім. Гарного вам дня, лише смішних жартів і лише приємних розіграшів, – а історіями про них, сподіваємось, поділитесь і з нами! ;)



Підготувала Катерина Судин







Ключові слова: Усмішка | жарти | свято




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up