Нарікання: полегшення чи загострення?

2014-04-28 23:57



Часто на нашому шляху зустрічаються люди, які більшу частину своїх життєвих сил витрачають на те, щоб поділитися з оточенням своїми проблемами, труднощами і тягарями. В загальному це ніщо інше, як нарікання. Така категорія людей нарікає на все – починаючи від погоди, і закінчуючи незграбністю невістки чи зятя.  І так проходить день за днем. 

Людям, які витрачають свій дорогоцінний час на нарікання, можна тільки поспівчувати, бо вони не бачать тих прекрасних дарів, які щодня дарує нам Господь. Ділитися своїми переживаннями чи труднощами, справді, до певної міри є доброю практикою: ми понижуємо внутрішній градус емоцій і часто можемо почути корисну пораду. Та зловживати цим – страшна помилка.

Коли на вулиці погана погода – це зовсім не причина, щоб засмучуватись. Треба тільки подумати про те, що від дощу земля збагачується водами і може розкинутись щедрими врожаями! У всьому поганому є завжди крапля доброго. 

Нарікаючи на ближніх, ми робимо ніщо інше, як тільки плекаємо гординю в собі. Бачачи недосконалість брата – створюємо ілюзію власного ідеалу. Пишаючись своєю бездоганністю, забуваємо про те, що досконалим є тільки Бог. Така пиха засліплює наші духовні очі. Ми втрачаємо можливість добре сповідатися, бо не можемо ідентифікувати свій гріх, а відповідно і гідно приймати Святе Причастя. Наче дрібничка, наче незначне незадоволення, а скільки шкоди може принести християнину!

Не можна оминути і того факту, що постійно переповідаючи погану новину чи подію, ми ще і ще раз переживаємо її, перепускаємо через себе і «заряджаємося» нею. Несучи таку вістку, стаємо вірусом, який інфікує інших, ще «незаражених» людей. Ось така проста і нехитра схема поширення зла. 

Ми як християни, покликані бути посланцямидоброї і радісної звістки про те, що Христос своєю смертю відкупив всіх: високих, худих, поганих, добрих – всіх. Не в наших етичних правах давати свою оцінку діям ближніх. Не в людях криється проблема, а в нашому несприйнятті.

У світі є і добре і погане. Постійні нарікання не дозволяють бачити те добре, яке має надихати нас на боротьбу з поганим. Замість постійного обурення і запитань «Боже, ну за що?», доцільніше питати  «Боже, для чого? Що ти хочеш показати і чого бажаєш навчити мене цим?».

Господь не отримує ніякого задоволення від того, що людина, Його любе творіння, страждає. Він випробуваннями хоче зробити її кращою, сильнішою, іншою. Промовистим підтвердженням цих слів є приклад багатостраждального Йова. Попри всі труднощі і хвороби він не голосив і не нарікав, за що Бог винагородив чоловіка. Те саме відбувається і з нами: за мужнє перенесення випробувань Люблячий Батько воздасть нам сторицею. 

 Процес наших внутрішніх змін є безповоротним. Як не старатися, а сьогодні ти вже не такий, як був вчора, і завтра ти будеш не такий, як сьогодні. Ніхто не знає – кращим ти станеш, чи гіршим – але точно іншим. Власні нарікання тільки забирають в нас моральні і фізичні сили, які потенційно можна було б спрямувати на щось корисне, на власний саморозвиток!

Важливим є не просто перемогти проблему чи усунути перешкоду, набагато важливішим є змінити свій спосіб мислення. Дивлячись на світ через призму віри і любові, можна відкрити для себе речі, які ніколи не будуть досяжні тим, хто бачить тільки два кольори.

Наші нарікання – це ще одна невдала спроба привернути увагу оточення до своєї особистості, викликати співчуття і жалість до себе. Така поведінка провокує лояльне ставлення тільки на короткий проміжок часу. Далі, наше  оточення просто перестає реагувати на такі плачі і пусті голосіння. У перспективі кількість друзів зменшується, а проблема залишається. Люди не люблять коли їх збагачують негативними емоціями, бо вони втомлюють. Ефективнішим є розв`язання, усунення проблеми, аніж її піар і розголос!

Автор: Марічка Тракало



Ключові слова: Нарікання | скарги




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up