Свято Перенесення мощів святого Миколая Чудотворця

2014-05-22 10:41



22 травня пригадуємо подію Перенесення мощей святого Миколая Чудотворця з міста Мір (провінція Лікія, сучасна Туреччина) до міста Бар в Італії. 



Миколай народився приблизно у 257 р. в Малій Азії, у мірлікійському місті Патарі, в складний час переслідування християн. Батьки його, Феофан і Нонна, були заможними людьми і глибоковіруючими християнами, вони вирізнялися милосердям до бідних. Миколай вів богоугодне життя – постив, вивчав Святе Письмо, відвідував Божі храми та любив перебувати на самоті, забувши про всі марноти. Побачивши такі риси в своєму племіннику, рідний дядько Миколая, єпископ Патарський, посвятив його в сан священика. Після смерті батьків увесь спадок Миколай передав на благодійність та чинив багато добра для ближніх, здійснюючи свій задум протягом тривалого часу. Одного разу, будучи в Єрусалимі, Миколай вирішив не повертатися додому, а присвятити себе служінню в пустелі – постом, неспанням і молитвою. Та Бог таємним одкровенням звелів повернутися Миколаю до людей і здійнювати свою місію між ними. І це вдалося Миколаю дуже добре, адже він став для пастви прикладом християнського життя та самопожертви. Миколай прибув до Мір, де став єпископом. Під час гонінь імператора Діоклетіана Миколай відбув 20-літнє ув’язнення за віру і був таврований розпеченим залізом. Після звільнення Миколай повернувся до своєї пастви, а згодом брав участь у I Нікейському соборі, де він палко виступив проти єресі і захищав божественну природу Спасителя і Його вчення. 19 грудня 342 р. Миколая було поховано в соборному храмі міста Міра, а з його тіла почали виділятись пахощі й цілюще миро.  

У італійському місті Бар зберігається документ, датований ХІІ ст., в якому докладно описано про перенесення мощів Святого. 

В XI ст. турки нищили володіння Візантійської імперії в Малій Азії. Вони вбивали місцеве населення, розоряли міста і села та паплюжили святі храми, мощі, книги.

За мощі Святителя особливо стали побоюватись християни в Італії, серед яких було багато греків. Мешканці міста Бар, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая. Сприяло порятунку мощей й те, що пресвітеру міста Бар з’явився уві сні Святий Миколай і заповів йому перенести мощі до цього міста. Тоді з міста вирушили знатні люди та священики до міста Мір, вони віднайшли мощі у стародавньому монастирі і перенесли їх на корабель. Це сталося 20 квітня 1087 року.

21 травня процесія прибула до міста Бар. Корабель зустрічали особливо урочисто – у руках люди тримали свічки та співали пісень. Наступного дня, 22 травня, мощі святителя Миколая шанобливо було перенесено в церкву святого Стефана, що знаходилась поблизу моря. Мощі Миколая Чудотворця й понині зберігаються в місті Бар в білосніжній базиліці Сан Сабіно. 

Наша Церква на Україні також з великою радістю святкує свято Перенесення мощей святого Миколая. Зокрема, щороку монаша обитель у Крехові запрошує на спільне вшанування святого Миколая Чудотворця та відпуст з нагоди празника. Це свято особливого духовного зближення з Богом, нагода для молитви, призадуми та братнього спілкування. 


Цього року свято розпочалося у суботу, 18 травня, зі спільного походу до монастирського джерела, де відбулося освячення води. Опісля, прочани взяли участь у хресній ході по Чернечій горі (це одне з найбільш вражаючих дійств Крехівського празника). Ввечері, ченці Василіани з прочанами молилися Велику Вечірню, а вночі було відслужено Божественну Літургію та проведено нічні чування.

В неділю, 19 травня, Архиєрейську Божественну Літургію очолили Преосвященні Владики: Йосиф Мілян (єпископ-помічник Київської Архієпархії УГКЦ) та Кен Новаківський (єпарх Нью-Вестмінстерський УГКЦ в Канаді). Протягом двох днів святкувань, по всій території монастиря були розміщені десятки сповідальниць, тож паломники, які прибули до Крехівського монастиря з різних областей України, приступали до Св. Тайни Покаяння.


Після закінчення Служби Божої, до присутніх звернувся Владика Кен, запевняючи, що «українці не самі», адже його єпархія та багато людей по цілому світі, моляться за Україну у цей скрутний для неї час. 
Потім відбувся процесійний похід з чудотворною іконою Св. Миколая, від відпустової каплиці до монастиря.


Святий Миколай – надзвичайно шанований святий. Особливо люблять його діти. Однак, історія його життя зовсім недитяча – вона сповнена великої любові й подвигу. Тому ми, дорослі, маємо особливу нагоду замислитись над гідністю власного життя та своєю поведінкою, над тим, як ми чинимо у житті, якою є наша віра в Христа і чи виправдовуємо таке велике заступництво нашого Святителя Миколая.

Підготувала: Галина Калинська-Корчук


Використані джерела:
1. http://phenomen.at.ua
2. http://naiz2.at.ua
3. http://uk.wikipedia.org
4. http://www.osbm.org.ua
5. Надзвичайна посвята: Голос мучеників / Пер. з англ. О. Гладкий. – Львів: Свічадо, 2006. – 376 с.




Ключові слова: мощі | св. Миколай | свято




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up