Отець Олег Кіндій: «Діти порівнюють образ Бога з татом!»

2014-06-07 16:56

У п’ятницю, 6 червня, у приміщенні ЛМГО «Українська молодь – Христові» відбулися чергові бесіди. Цього разу о. Олег Кіндій, духівник нашої спільноти, розповідав молоді про духовне батьківство. Основною тезою, яку доносив отець, було те, що кожна людина шукає тата: це одна з наскрізних тем Нового Завіту.

Історія про слонів

Ці великі тварини живуть сім’ями. Коли ж слони кудись йдуть, то розташовуються у порядку спадання: від найбільшого – батька-слона – до найменшого слоненяти. У другій половині XX ст. у заможних людей було хобі – полювати на слонів. Хоча таке «задоволення» коштувало дуже-дуже дорого, це не зупиняло багатіїв. Вони приїжджали в африканські савани, підходили до сім’ї слонів і вбивали найбільшого – вбивали батька. Здобич була легкою, бо слони нікуди не тікають, вони настільки великі, що в умовах дикої природи їм нічого боятися. Багатії робили фото із здобиччю і забирали «трофей» собі.

Але через певний період часу після таких забав зоологи помітили, що ті слоненята, які росли у сім’ї без батька, виростали неадекватними, їхня поведінка була цілком нетиповою. Вчені довго сперечались стосовно цього питання і врешті-решт дійшли спільної думки: великий батько є авторитетом для менших слоників, вони рівняються на нього, переймають його манеру поведінки і в ньому бачать приклад для наслідування. Коли ж батька вбивають, замінити його нікому. Слоненя виростає і стає на місце батька, але, позбавлене прикладу для наслідування, воно не знає, як себе поводити.

Поведінка дітей має багато спільного із законами тваринного світу. Там, де батько не є справжнім батьком, все йде шкереберть. Хтось із дітей шукає «тата» в спорті, в бандах, у мафії. Велика проблема – батьківська любов, «конвертована» у євро чи доларах: тоді стосунки між батьками і дітьми зводяться до кольорових банкнот.

Історичні постаті і соціологічні дослідження

У США дуже високий рівень кількості ув’язнених. Це пов’язано з тим, що там діють суворі закони і добре працює поліція. Техаський пастор проводив дослідження і отримав результати, що понад 80% в’язнів мали проблеми із батьком: або виросли без нього, або батько був агресивним, або взагалі не з’являвся вдома.

Маємо приклади, коли дитячий досвід спілкування з агресивним татом давав світові тиранів. Батько Йосифа Сталіна був дуже суворим і часто бив сина. Через це у того була покалічена права рука, яку він зазвичай ховав у шинель. У пошуках заміни батькові Сталін навіть вступив у семінарію, яку так і не завершив. Гітлер у дитинстві теж був скривджений, і ми всі знаємо, до яких наслідків це призвело.

Мама «не дорівнює» татові

Соціологи кажуть, що в Україна перебуває у скрутному становищі – пройшовши Другу світову війну, ми втратили дуже багато чоловіків. Цілому поколінню дітей батька замінювали ідеологія і культ Сталіна. З іншого боку, виховання дітей лягало на плечі матері, і під впливом такого «материнського» виховання ми отримали покоління інфантильних мужчин. 

Мама покликана дбати про комфорт, їжу, піклуватись про дітей, а батько – закладати базові цінності і визначати орієнтири. Для дитини образ Бога асоціюється саме з татом! Далі, коли дитина росте, він змінюється в міру духовного виховання.

Духовне батьківство

Великою катастрофою є «замерзання» релігійного досвіду дорослої людини на рівні 12 років. До «вогню» духовного життя варто кожних кілька років додавати нові пережиття, досвід і відкриття віри. Наше духовне зростання залежить від стосунків у сім’ї, тож яким би не було наше дитинство, навіть у дорослому віці тата і маму треба вміти по-дитячому любити.

Якщо ж встановити справжній і міцний зв’язок з батьками неможливо, варто щиро довіряти Господу і повторювати: «Боже, ти мій тато»! У Євангелії, яке ми чуємо на свято Йордану і Преображення, чітко вжиті слова: «Це Син мій улюблений…» – вони адресовані не лише Ісусові, а стосуються і кожного з нас. Кожна людина – це улюблена донька чи син Всевишнього. Саме тому «все Його наше, а наше – Його».

Даруючи особі, окрім її рідних батьків, ще й хресних, Церква передбачає для неї подвійний захист, у своєрідний спосіб «перестраховує» дитину. У сучасному світі хресне батьківство має дещо викривлену форму і обмежується подарунками на свято Миколая і День народження. Але його первинне призначення – дбати про духовний ріст дитини, а після смерті рідних батьків взяти на себе відповідальність за виховання похресника. Тож хресне батьківство – це дуже відповідальна місія.

Для духовного вдосконалення дуже важливо мати духівника, наставника, який добре знає нас і може провадити духовною стежиною. Збудувавши міцний зв’язок з хресними батьками і духівником, можемо зміцнити і стосунки з Богом.

Декілька порад батькам

Починати виховувати дітей треба ще задовго до їх народження – навіть раніше, ніж ми зустрінемося зі своєю другою половинкою! Діти дуже добре відчувають, були вони бажаними у сім’ї чи ні, а сьогодні великою проблемою є те, що батьками стають «випадково».

Поки дитина підростає, з нею треба гратися, читати їй книжки, особливо Святе Письмо. У 12–15 років тато має підказати, що робити можна, а чого не варто. Не варто діяти за принципом «ти і так все знатимеш» – краще одразу пояснити дитині всі обставини і тонкощі життєвих проблем, з якими їй доведеться зіткнутися. Дітей треба готувати до дорослого життя.

А от з 16-ти років дітям варто дати можливість приймати самостійні рішення і робити власні помилки. Слідкувати потрібно тільки за найважчими проблемами – наркотиками, алкоголем тощо. Досвід, який дитина здобуде самостійно, вона ніколи не забуде! Варто пам’ятати, що добрі стосунки між дітьми і батьками обертаються добрими стосунками з Богом.

Занотувала Марічка Тракало 



Ключові слова: Бог | тато | діти | о.Олег Кіндій




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up