Паломництво від страху до гідності: про серпневу прощу до Унева

2014-08-29 11:40

«Наша ж основна зарада – не боятися,
допомагати один одному, а особливо нашій Армії…»

о. д-р. Юстин Бойко


У цей складний та історично важливий час «Українська молодь – Христові» зі Львова, Самбора і Нового Роздолу протягом 25-28 серпня 2014 р. Б. взяла участь у прощі до Святоуспенської Унівської Лаври Студійського уставу УГКЦ. Молитовне намірення – «Мир і єдність, подай нам Господи».

Ця проща була особливою, бо ще ніколи Україна не молилася за мир, перебуваючи у стані війни. Це зворушує кожне серце – материнське і дитяче, старече і молоде. Ми наважилися стати на шлях змін і гідності. Наш народ, від Сходу до Заходу, від Півночі до Півдня, цілком і повністю перебуває в прощі. Ми зараз дуже схожі на Ізраїльський народ, який Мойсей привів до Обітованої землі. Ми йдемо вперед: від рабства – до свободи, від смерті – до життя.

На нашому шляху багато непевності, страху, відчуття немічності і безнадії. Нам страшно, але це не означає, що ми самі. Не маємо боятися, бо Господь дав нам гостру і непереможну зброю – можливість молитися, кликати і взивати до Нього, а також заповіді, які нас зближають із Творцем. Отець промовляє до нас: «Не бійся, бо Я з тобою». Ці старозавітні слова супроводжували багатьох людей: Мойсея, Ісуса Навина, Богородицю… Хіба нам ще потрібні інші запевнення? Хіба після цього можуть залишатись сумніви у нашій перемозі?

Маємо бути свідомими, що не існує готової формули щастя і успіху як в рекламі «Нескафе» – «порошок, кип’яток, задоволення». Нам доведеться пройти тернистий, болісний і важкий шлях. Але з нами Той, кого бояться і кому покоряються народи.

Розпочинаючи прощу, кожен прочанин десь до певної міри боявся, бо не одне тілесне і душевне випробування чекало його на шляху. Та всі відчували підтримку ближнього, всі бачили Христа в тому, хто йде біля тебе, обтяжений ранцем чи виснажений втомою. Кожен бачив Христа, приймаючи подорожнього на нічліг і підкріплюючи його поживою!

Хтось боязливими кроками приступав до Святої сповіді, але кожен у ній зустрів ТАТА в обличчі священика. Хтось бачив дощ як примху погоди, а інший – як можливість пройти через труднощі, які загартовують. Всі ми йшли до МАМИ, до дорогої і люблячої Неньки, яка ніколи не дасть нас скривдити.

Завдяки цій духовній подорожі ми отримали нагоду стати на крок ближче до перемоги над головним внутрішнім ворогом і агресором – страхом. Дякуймо Богу за це!

Автор: Марічка Тракало


Ключові слова: УМХ | проща | Унів | Успіння | Богородиця




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up