Memento mori. Пам’ятай про смерть!

2014-11-03 20:17

Життєва мандрівка кожної людини на землі закінчується смертю. Та це ще не кінець існування, бо християнин вмирає лише тілом, душа ж його живе вічно. Кожному із нас боляче переживати втрату близької людини – бо вже більше не побачимо її, не почуємо її голосу… Але це не означає, що ми не можемо виявляти свою любов до уже покійного ближнього.

Не тільки в Україні, але й у цілому світі суспільство суттєво викривило пріоритети поховання людини. За клопотами і суєтою похоронних справ ми зовсім забуваємо, що для померлого головне – не красива труна, пишні вінки чи смачні наїдки на поминальному столі, а молитва, милостиня і пожертвувані за нього добрі справи. Ці душі вже не потребують від нас нічого, крім гарячої молитви за них. Особливо це стосується душ, які покутують у чистилищі, терплячи там нестерпні муки – такі ж, як і в пеклі. Святий Августин та інші святі застерігають: «Терпіння мучеників на землі у порівнянні з терпінням душ в Чистилищі – приємна розвага». Наші молитви полегшують терпіння померлих і скорочують час їх покути.

Церква, як добра мати, пам’ятає про всіх своїх дітей. Тому для усопших вона визначила окремі дні року для їх поминання. Маємо прадавній звичай поминати покійників 3-го, 9-го і 40-го дня після їх смерті. Ці поминання сягають апостольських часів. Поминальними днями є і субота кожного тижня (у цей день Христос лежав у гробі) та деякі свята церковного року. В усі ці дні маємо можливість пригадати своїх близьких і родичів, які відійшли у вічність. За упокій померлих прийнято ставити свічки та лампадки. Запалювання свічок під час молитви також допомагає душам покійників – по-перше, це прояв пам’яті і любові до них, а, по-друге, світло освячених свічок розсіює темряву чистилища.

Святий Іван Золотоустий так вчить про користь поминання: «Є спосіб полегшити муки душі грішника, якщо захочемо. Якщо ми будемо творити часті молитви за нього, якщо будемо роздавати милостиню тоді, хоч і не вартий він був милостей Божих, Бог нами буде вблаганий… Що більшим гріхом завинив брат твій, тим більше потребує милостині за себе. Подавай не лише для нього, а й для себе, – бо не однакову силу має милостиня, що подається самим, і та, яку має вона від руки інших… Милостиня з чужих рук має меншу вартість від тої, яка подається від себе… Не про труну й не про похоронні урочистості маємо дбати ми, але про душу покійного… Повідай ім’я покійного, попроси всіх творити молитви та благання: це вмилосердить Бога; хоч і не від нього самого це підноситься, а інші просять милості Божої, такий закон людинолюбності Божої!.. Усе це заповів Дух Святий, Которий прагне, аби ми один одному приносили користь».



Усі прагнення людини – земні, і поки живемо на землі, нам не хочеться думати про вічність. Зазвичай, коли помирають рідні або друзі, людина промовить кілька молитов, поплаче кілька днів і… забуває про померлих. Та що робимо своєму ближньому – те Христу зробимо! Намагаючись допомогти душам померлих, можемо і для себе заслужити ласк і полегшення у посмертних терпіннях. Християнське поминання долає поділ між мертвими і живими. Своїх дітей теж варто виховувати в дусі пошани і привчити молитись за померлих – батьки, навчивши цьому своїх нащадків, матимуть полегшення у вічності.

Тож не марнуймо нагоди допомогти нашим померлим родичам та друзям молитвою і добрими справами. Насамперед же згадаймо у своїх молитвах загиблих героїв України, які віддали своє життя за наш мир і спокій. Молитися за цих юнаків – обов’язок кожного свідомого українця! 

Автор – Марічка Тракало



Джерела:
Чистилище – «Промінь любові» (2005, Випуск №3): http://promin-lubovi.narod.ru/public/15/pub15st4.htm







Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up