Християнське розуміння влади

2014-11-19 15:23

14 листопада гості осередку «Українська Молодь – Христові» прослухали доповідь брата Миколи Варлама, секретаря Комісії УГКЦ «Справедливість і Мир» про християнське розуміння влади. Презентація плавно перейшла в активне обговорення наболілих питань.

За основу доповіді було взято Соціальну Доктрину Церкви, Катехизм Католицької Церкви, Катехизм «Христос – наша Пасха», Думку законодавця, синодальні послання єпископів нашої Церкви. Згідно із Соціальною Доктриною Церкви §393, «Церква завжди вивчала різні концепції влади, прагнучи обґрунтувати і запропонувати модель, засновану на соціальній природі людини. Кожна цивілізована спільнота повинна мати владу, оскільки Бог створив людей соціальними, і жодне суспільство не буде дієздатним, якщо немає когось, хто керував би іншими, спрямовуючи їх до спільного блага. Ця влада, як і все суспільство, має природний характер, і тому походить від Бога. Політична влада необхідна, адже на неї покладається велика відповідальність. Вона повинна бути позитивною і незамінною складовою громадського життя». Катехизм Католицької Церкви також говорить, що «владою називають прикмету, силою якої особи або установи видають закони і розпорядження людям та очікують послуху з їхнього боку» [1]. Найголовнішими критеріями влади повинні бути:

· чесність та дисциплінарність: «Політична влада мусить гарантувати впорядковане і чесне громадське життя. Вона не повинна узурпувати вільну діяльність окремих осіб і груп, а дисциплінувати і спрямовувати їхню свободу на реалізацію спільного блага, поважаючи і захищаючи незалежність індивідуальних і соціальних суб’єктів» [2];

· мудрість: «Людське законодавство набирає значення закону лише тоді, коли воно відповідає істинному розумові; звідси випливає, що воно черпає свою силу з вічного Закону. У міру того, як воно відхиляється від розуму, його треба проголосити несправедливим, бо в ньому не присутні прикмети закону; воно стає радше формою насильства» [3];

· турбота про громадян. Ще митрополит Андрей Шептицький навчав, що керівна влада має за мету служити спільному благу, зберігати й боронити природну й істинну свободу громадян, сімей і громадських організацій. А представники державної влади повинні дотримуватися моральних вимог, які суспільство ставить перед владою. Християни – носії політичної влади – відповідальні не тільки перед суспільством і законом, а й перед Богом» [4].

Головні постулати влади – іншими словами, «фундамент влади»:
· моральний закон: «Влада повинна керуватися моральним законом. Уся її гідність походить з приналежності до сфери морального порядку, «який, своєю чергою, бере початок і набуває своєї кінцевої мети в Богові» [5];

· моральні цінності: влада повинна визнавати, поважати й утверджувати основні людські і моральні цінності [6];

· створення справедливих законів: влада має створювати закони, які відповідають людській гідності і вимогам праведного розуму [7].

Щодо проблематики дефініції праці, всі учасники презентації були згідні з тим, що, працюючи, дбаємо не тільки про себе, а й про інших, творимо діла милосердя. Це підтверджує §265 Соціальної доктрини Церкви. Християни покликані до праці не лише для того, аби забезпечити своє прожиття, але і щоб турбуватися про убогішого ближнього, котрого, за настановою Господа, вони повинні нагодувати, напоїти, одягнути, прихистити, оточити увагою і товариством (пор. Мт. 25, 35–36). Як твердить святий Амвросій, «кожний працівник є рукою Христа, яка продовжує творити добро». Тому для кожного з нас праця повинна бути як «фундаментальний вимір людського існування, як участь не тільки у справі сотворіння, а й у справі відкуплення. Той, хто потерпає від тяжкої і виснажливої праці, єднаючись з Ісусом, співпрацює із Сином Божим у Його справі відкуплення, а також свідчить, що є учнем Христа, щоденно несучи свій хрест у діяльності, до якої покликаний. З цієї точки зору, працю можна вважати засобом освячення і оживлення земної дійсності Духом Христа» [8]. Тож варто сказати, що відносини у праці повинні будуватися без гніву та заздрості, а навпаки – на братерських відносинах та любові. 

Отже, кожен з нас повинен формувати «образ нового політика» [9], а відтак і нову модель держави, керуючись моральними законами, будувати добрі братерські відносини на любові, взаємодопомозі, благородності, відкидаючи будь-яку ненависть, заздрість та побажання зла будь-кому. Завершуючи словами Блаженнішого Любомира Гузара: «Все, що діється, діється у зв’язку з Богом, але діється з Божого благословення або з Божого допусту. Господь Бог допускає, щоб люди самі вирішували певні речі. Він знає, що саме кожна людина вибере, але не впливає на цей вибір. Господь – єдиний у світі, який консеквентно респектує свободу людини. Тому все приписувати Господеві не можна» [10].

Посилання:



[1] Катехизм Католицької Церкви, §1897


[2] Cоціальна Доктрина Церкви, §394


[3] Катехизм Католицької Церкви, §1902


[4] Катехизм Української Греко-Католицької Церкви «Христос – наша Пасха», §965

[5] Соціальна доктрина Церкви, §396


[6] Соціальна доктрина Церкви, §397


[7] Соціальна доктрина Церкви, §398


[8] Соціальна доктрина Церкви, §263


[9] Синод Єпископів УГКЦ. Звернення Єпископів Української-Греко-Католицької Церкви до вірних доброї волі про завдання християнина в сучасному суспільстві. Рік 1999

[10] www.ex.ua Блаженніший Любомир Гузар, Аудіокнига «Суспільство і влада» / Доріжка 07

Підготував - Андрій Крупич



Ключові слова: християнство | розуміння | влада




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up