Голодомор: пам'ятаємо

2014-11-22 15:49

Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу…
І. Франко


Український народ хочуть завоювати вже віддавна. Кожного разу його намагаються поставити на коліна, знівечити, запрягти в ярмо. Вже не один рік ми боремося за свою свободу, волю та права. Болючою вісткою приходить хиже зло «сусіда» на наші квітучі землі. Сильні та міцні корені нашого роду хочуть зламати, вбити у нас всю мужність та відвагу, прагнення до боротьби.

Голодомор – ще один акт знищення українського народу, акт проти його існування. Цей час жорстокості на нашій землі не можна забути… «Чорний птах» хотів виклювати все до зернини, забрати останню крихту хліба, кожен колосок, відібрати все найрідніше, та «випити» з нас останні краплі сильної козацької крові. «Сльоза збігла по щоці. Здогадалася стара – вже кінець настав. На старість побачила: знищено їхню хату, хату-святиню, де ікони споконвіку осяювали хліб на столі», – жорстокі описи геноциду читаємо у романі Василя Барки «Жовтий князь».

Сьогодні нам важливо усвідомити та зрозуміти те, що голодомор – це масовий штучно організований голод, влаштований комуністичним режимом через насильне вилучення продовольчих запасів в селян, яке поєднувалось із широкими репресіями проти різних верств населення. Через голод було відібрано мільйони людських життів. Страшні обставини злочину унеможливлюють встановлення точної кількості смертей невинних людей та створення вичерпного поіменного списку жертв. За підрахунками, які провів Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, внаслідок Голодомору 1932 – 1933 років в Україні загинуло 3 млн. 941 тис. осіб.

«Все розгорається одне тужливе почування, як окрема сила і як спонука собі самому, неоднакова з денною волею, хоч близька; все ввижається, діє, мов тчеться в просторі, і не може погаснути… Жах і жаль зростають до безмірності, до зойку з приглушених, мов зв’язаних грудей, до лементу в несвітському зусиллі одного дихання, бо видно, як привидною з’явою хтось рідний заточується серед могильних хрестиків і не може вийти, – хлопець в останньому розпачі пробує гукнути, що сюди, до нього треба йти! І не може здобути крику з свого рота, хоч вся душа зметнулася в порив», – такі рядки із твору Василя Барки повертають нас на майже століття назад, переносять у цей час жорстокості та запустіння, голоду та торжества зла, єхидної люті ворога, що увірвався у затишну українську оселю…

Голодомору передував не один народний виступ та протест, випадки опору серед українського народу були не поодинокими, а масовими, і тривали вони роками. Перед геноцидом 1932–1933 років в Україні відбулось близько 5000 повстань. Це були як індивідуальні виступи селян, так і організовані, які охоплювали кілька сіл і тривали більше місяця. Найбільш активний спротив проявився в Україні, що мала досвід власної державності у 1917–1921 роках. Центром опору більшовицькій політиці стало українське село.

Комуністичний режим розглядав українську культурну еліту та економічно незалежне і національно свідоме селянство як реальну загрозу свого існування. Тому від самих початків становлення радянської влади спрямовував проти них спеціальну репресивну політику. Врешті вияви збройного чи мирного протесту селян було придушено жорстокою репресивною машиною. Голодомор і був задуманий для того, щоб зупинити людей. Організований комуністичним режимом, він став геноцидом, що завдав непоправних втрат українському народу, наслідки яких відчутні до сьогодні.

Але з кожним разом ми підіймаємось з колін, ми боремося, ми не складаємо зброї… Наше завдання – пам’ятати та не забути, чому і для чого в той час наш рід боровся та страждав, чому страждає зараз знов, чому стає пригнобленим в очах інших.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Василь Симоненко

Джерела:
1) СБУ оприлюднила документи і фото повстань проти Сталіна напередодні Голодомору – Новини України ТСН.ua
2) Василь Барка. Жовтий князь
3) Іван Франко. Пролог до поеми «Мойсей»

Підготувала Марія Кореневич


Ключові слова: Голодомор | пам'ять | геноцид




Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up