Любов - це дар Божий

2014-12-30 23:54

Зимовий вечір, запорошена снігом дорога, зоряне небо, тиша… Так Свято-Успенська Унівська Лавра 26 грудня зустріла учасників реколекцій, які проводив отець Олег Кіндій, духівник організації «Українська молодь – Христові». Тема реколекцій – цікава і важлива: протягом трьох днів духовної віднови ми спільно розважали над тим, як ми приймаємо Христову любов. Чи не є вона для нас тільки теорією, якої навчають у Церкві? Що таке любов взагалі? Чи вміємо практикувати її у своєму житті?

Любов – це дар. Як і будь-який дар, її не можна купити чи заслужити: цей дар ми просто отримуємо. Отець зазначив, що Бог щедро нас обдаровує, але ми не завжди приймаємо його дари. Іноді Господь благословляє нас, але ми обертаємося до Нього спиною… Любов – це не вибір між добром і злом: це вибір між Божим і моїм. Тож вибираймо насамперед Бога, завжди ставмо Його на чільне місце. Не чинімо зла, але виконуймо заповіді Божі. Вони починаються з простих підказок: визнавати Бога своїм творцем, не взивати Його імені намарно, ходити до храму, молитися.

На реколекціях ми розглянули любов у трьох аспектах: любов як очищення, 
любов як взаємопізнання, любов як єднання. Християнська любов, Божа любов очищає, звільняє від старих звичок. Такий процес очищення відбувається у стосунках між мною і Богом, між мною та ближніми, між мною і людиною, якій я симпатизую.

Бог дбає про кожного і кожному дарує вічне життя. На кожній Літургії Господь запрошує нас у тайні Святого Причастя, через Тайну Євхаристії Він дарує Себе нам. Іноді існують перепони, і тоді нам треба висповідатися, звільнитися від того, що заважає нам прийняти Тіло і Кров нашого Господа. Це потрібно зробити якнайшвидше. Приступати до сповіді маємо так часто, як підказує серце. Сповідь – не «квиток» до Причастя: це момент очищення.

Ставши чистими перед Богом, тобто приступивши до сповіді і покаявшись у своїх гріхах, ми покликані буди чистими у наших поглядах і стосунках з іншими людьми. Як каже апостол Іван, якщо ми любимо Бога, а ближнього свого ненавидимо, тоді ми – неправдомовці. Якщо ми по-справжньому Його любимо, ми вміємо прощати кожному, хто б це не був. Прощення не обов’язково має бути словесним: можемо зробити це через щиру молитву за людину, на яку тримаємо образу чи яку образили самі.

Пам’ятаймо: все, зроблене з любові, зцілює, а з ненависті – руйнує. Дозволяючи собі проявляти ненависть до ближніх, ми помножуємо зло. Від диявола приходить багато спокус, і коли ми купуємося на них, відбувається наш внутрішній програш: лукавий від цього тішиться, підживлюється від нас і нашої ненависті. Християнин – це людина витривалості. Життя наше сповнене постійних випробувань і спокус. Вони дані нам для того, щоб ми мали можливість вчитися, розвиватися, пізнавати свої слабкості та сильні сторони.

Варто переосмислити своє життя, позбутися певних звичок, старих зв’язків, які гальмують наше навернення, як Господь відкриває нам другий, дуже важливий етап – крок до просвітлення, до пізнання. Пізнання – це не ідеалізація, це – знайомство. Це бажання розкрити себе для іншого і водночас пізнати його.

Провадячи нас до пізнання, Господь дає можливість нашій свідомості пізнати більше, просвічує нас благодаттю Святого Духа. Ми отримуємо розуміння, що Бог готує для нас щось більше – завтра, через рік… Водночас починаємо шукати відповіді на різні питання: чому потрібно молитися? Чи потрібна мені Утреня або Вечірня? Не треба боятися звертатися в молитві до Господа з питаннями, які нас хвилюють, зі своїми тривогами і переживаннями – неважливо, добрими чи поганими.

Єдине, що потрібно – відмовитися від формальної, «технічної» молитви, не читати її «на автоматі». Дуже часто наша молитва зводиться до повторення якоїсь мантри, у ній немає особистої розмови з Богом. Така молитва «як-небудь» обтяжує. Натомість щира молитва від серця є дієвою, вона піднімає на дусі, розправляє крила, розплющує очі, підказує рішення проблем, дарує спокій душі.

Коли ми черпаємо справжню любов від Бога, ми відчуваємо прагнення віддавати. Єднання – це не просто приймання, а й віддавання, дарування. На Літургії ми завжди єднаємося з Христом. Євхаристія – це не «бонус», який ми отримуємо, а кульмінаційний момент нашого літургійного життя.

Справжній християнський підхід до стосунків з Богом – це виконування Його волі, вміння прислухатися до Його голосу: що Господь хоче, аби я зробив? Це заглиблення у своє покликання, його усвідомлення, а відтак – реалізація. Всі ми маємо великий потенціал. Бог вклав у нас щедрі дари, великі таланти, великі можливості: настільки великі, що часто ми про них і не здогадуємося.

Отець Олег нагадує, що молодіжні християнські товариства існують для того, щоби ми могли розділити свої труднощі, допомогти одне одному. Ми – спільнота порядних людей-християн, які зростають у Бозі. У кожного є свої цілі, але загальна наша мета – потрапити в Царство Небесне. Хтось прямує туди трішки швидше, хтось повільніше, хтось має більше труднощів – вони бувають зовнішні, а бувають і внутрішні. Йдучи нашим спільним шляхом, маємо допомагати один одному, робити зауваження, однак без осуду, критики, спокійно і з любов’ю. У кожного є дар, і своїми дарами ми маємо доповнювати одне одного. У цьому полягає наше єднання, наша братерська любов. А тільки через щиру любов одне до одного ми відчуємо наш зв’язок з Отцем.

Всі суперечності умиротворяються через призму Божої любові. У всьому маємо довіряти Богу. Господь добре знає наше серце – Він підкаже, зцілить, наверне, зішле те, що нам потрібне. Живімо благородними вчинками. Внутрішню силу, енергію спрямовуймо на добрі справи.
Живімо у свободі. Живімо в довірі й відкритості. Живімо в чистоті духовній – чистоті наших думок, почуттів. Живімо у постійному самопізнанні і пізнанні Бога.

P.S. Дякуємо відповідальним – Христі Кутнів та Мар’янці Матвіїв – за прекрасні реколекції, а також отцю Олегу Кіндію за чудові духовні науки!

Підготувала - Ірина Сулик







Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up