«Не противтеся злому!»

2015-02-20 10:12



Справедливість і мир – як процес і стан. З нагоди Всесвітнього Дня соціальної справедливості ми поспілкувалися із заступником голови Комісії УГКЦ «Справедливість і мир» отцем Олегом Лукою.

–  Поняття «справедливість» є дуже розмитим і тісно переплітається з іншими. Розкажіть, будь ласка, більше про справедливість.

–  Коли я розпочинав свою працю в Комісії, то зосередився також над дослідженням понять миру та справедливості. Щодо розуміння та сприйняття справедливості на побутовому рівні, то для нас це – говорити правду, віддавати належне, досягати балансу та виправлення там, де проявляються зловживання, шкода і згубні наслідки особистого, спільного і глобального характерів. Тому так часто стикаємося зі справедливістю із юридичним відтінком, де є судження із прийняттям відповідних рішень. Коли мова йде про християнське розуміння справедливості, то це – моральна чеснота як один із первинних практичних кроків в житті християнина, який тягне за собою подальші дії. Українське слово «справедливість» схиляє нас до слів «справи» та «правда» – тобто схильність, спрямованість, орієнтир і спільність із правдою. Правда є серцем, коренем справедливості. У християнстві правдою є Христос, а отже, поняття справедливості звершується у контексті навчання та життєвих принципів згідно із Христовим Євангелієм.

–  Ваша комісія має назву «Справедливість і мир». Чим зумовлене таке поєднання цих понять?

–  Назва і діяльність Комісії пов’язані із викликами часу, на які Церква завжди намагається відповідати у своєму історичному контексті. 6 січня 1967 року папа Павло VI засновує цей церковний орган – як відповідь на пропозицію II Ватиканського Собору спонукати спільноту вірних сприяти прогресу потребуючих регіонів та підтримувати соціальну справедливість у стосунках між країнами (ном. 90 документу «Gaudium et Spes»). 1988 року за папи Івана Павла II однойменна Комісія набула статусу Папської Ради.

У нашій Українській Греко-Католицькій Церкві Комісія «Справедливість і Мир» цілком відповідає місії та завданням вищезгаданої програми діяльності. Праця Комісії базується на принципах визнання гідності всіх людей, солідарності та сусбсидіарності в діях, поширенні християнських цінностей у сферах суспільного життя: культурі, економіці, політиці, міжнародному житті.

Біблійне поетичне вираження спільності і взаємної необхідності миру та справедливості знаходимо у 84 псалмі: «Милосердя й вірність зустрінулися разом, справедливість і мир поцілувались між собою». Ці поняття є дуже глибокими та особистими, проте завжди мають перспективу втілюватися на загальному суспільному рівні. Реалізацією цього у християнському світлі і служить одна із головних прерогатив діяльності Комісії УГКЦ «Справедливість і Мир». У цьому особливо допомагає Соціальне вчення Церкви.

Людське і Боже бачення справедливості дуже і дуже відрізняються…

– Дуже часто наше «людське справедливе» зводиться до того ж старозавітного «око за око, зуб за зуб», а також «коли тебе вдарили в одну щоку, то відповідай тим самим». А «Боже справедливе» нам виявив Христос словами «А я кажу вам: любіть ворогів ваших» (Мт. 5, 44) та закликом підставити іншу щоку! Тут є цілковита відмінність. Боже бачення йде далеко за межі отого «віддати по заслузі», провчити, покарати. Воно виявляє щось вище і більше, показати другу щоку – тобто відкрити можливість іншого бачення, де можливе прощення, милосердя, співчуття, торкати глибин серця, совісті, правди життя про світ і людину. Адже саме так здійснилося перетворення поганської Римської імперії на християнську, саме так святий Пахомій став великим святим через оте «підставлення другої щоки» простих віруючих людей, саме так наша УГКЦ є п’ятимільйонною спільнотою, переживши кількадесят років тому немислиму заборонну радянську заслону ворожої влади, пропаганди, руйнування і переслідування. Відмінність завжди залишається на рівні матеріального і духовного, дочасного і вічного, людського і Божого. Тому, власне, коли втрачається отой біблійний псалмівний «поцілунок справедливості і миру», отой доторк і спільність поміж Божим і людським, тоді ця відмінність стає не рятівною, а згубною, руйнівною.  
  
Чи забезпечує наявність справедливості мир?

– Завжди важливим є контекст та окремо взята ситуація. Несправедливість перекреслює мир! Особливо якщо заглибитися в поняття миру, то воно теж дуже багатогранне. От візьмемо єврейське «шалом» – тобто «я бажаю тобі миру, благоустрою, всього найкращого довкола, спокою і успіху у справах». Багато хто розуміє це звернення у зовнішньому контексті, тобто щоби ми жили в мирі, щоби не було війни. І є інше, євангельське звернення – «Мир вам», яке Христос дуже часто говорив до учнів і яке ми розглядаємо як внутрішній мир (з грецької «εἰρήνη»). Тому справедливі вчинки радше сприяють досягненню миру – як зовнішнього, так і внутрішнього. Тому маємо правила і закони, регуляцію процесів особистого та суспільного життя.

Можливо, скажу образно, для мене справедливість є ототожненням із певним процесом, діями, а мир – це певний стан, який показує ефективність цього процесу. Бачимо, що рівень несправедливості відповідно тягне за собою стан невдоволення і протиріччя, браку миру. Наглядною є ситуація в нашій Україні.

У Святому Письмі сказано, що Господь є справедливим суддею, але водночас і милосердним батьком. Як поєднується дві таких протилежності? Як той, хто заслуговує покарання, отримує милосердя?

– Якщо говорити про справедливість, милосердя і любов у контексті євангельському, то бачимо, що Христос каже: «Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене» (Ів. 5, 30). Ось нам ключ до відповіді. Виконуючи Божі заповіді, євангельські правди, яких навчав Христос, ми тим самим діятимемо справедливо, розвиватимемо чесноти, практикуватимемо милосердя і жертовну любов. Ці поняття не протирічать одне одному, але взаємно розвиваються або маліють через людські прогріхи.

Для прикладу, коли батьки мають двох синів і ділять майно порівну, то з людської точки зору це справедливо. Але коли в одного з синів є, скажімо, п’ятеро дітей, а в іншого одна – то, згідно із християнським баченням, справедливим буде поділити вже не порівну, а дати відповідно до потреб кожного, враховуючи спільне благо, добро, де кожний почувався б не обділеним, але любленим.
Ось тому бачимо, що першим у рай входить євангельський розбійник, що блудниця отримує прощення, митар – виправдання, що немає поділу на греків та юдеїв, що поганський, але добрий самарянин є взірцем милосердя, а «канонічний» апостол Юда Іскаріот самовільно себе ізолює і не знаходить поза спільнотою Божою свого місця… бо його ж і не можливо віднайти.

В Катехизмі УГКЦ є цілий розділ, присвячений суспільній справедливості. Як ви вважаєте: чому так багато проблем у цій царині людських відносин?

– Цей розділ – це відповідь на ті щоденні практичні виклики та труднощі, з якими християни стикаються в житті. Це і забезпечення найнеобхідніших умов проживання – житла, одягу, їжі, можливості праці, матеріальних, природних благ та іншого. Також у їхньому розгляді важливими є внутрішні, духовні начала, якими живе кожна особа, родина, спільнота, суспільство. Кожна ділянка людської діяльності потребує впровадження певних корисних принципів, настанов і порядку. А справи економічного, політичного чи суспільного характеру завжди потребують фундаменту справедливості. Адже саме на цьому ґрунті виникають проблеми корупції і злочинності. Коли мова йде про розподіл благ, важливим є поняття спільного блага. Ці питання і пошук відповідей на них постають перед кожним, тому й Церква як Мати подбала про написання і розголос християнського бачення та розуміння цієї царини життя у суспільстві задля допомоги віруючим людям.

Наостанок скажіть: що б Ви побажали всім, хто бореться з несправедливістю? Бо це важка і, мабуть, вічна боротьба.

– Є в природі таке явище: коли на камінь систематично і постійно падає крапелька води, за певний час він втрачає свою незламність, деформується і розколюється. Христос сказав нам колись революційні слова: «Не противтеся злому» (Мт. 5, 39). Протистояння злому часто втягує нас у брудну і грішну справу, доводить до гріха, множить і ширить його, як шкідливий вірус. Хто у ці дні був у черзі до поклоніння Нерукотворному образу Ісуса Христа в архикатедральному соборі святого Юра у Львові, міг спостерігати це явище на практиці: молитва, поклоніння, святиня спільно із наріканням, штовханиною, боротьбою за справедливість і помноженням гріха – здавалося б, у боротьбі зі злом. Дуже легко оте активне «противлення злому» втягує у злість самого поборника і множить гріх.

Скажете тоді: як так? Мовчати на гріх, потурати йому чи що? Це ж несправедливо! Саме вищезгадане природне явище пояснює спосіб протидіяти несправедливості. Дотримуючись правди та поширюючи її, ми чинимо так, наче у темряву допускаємо промінь світла, у холодне приміщення впускаємо тепло, у середовище гріха несемо чесноту і правду. І тоді стається справжня зміна. Пітьма потроху зникає, холод маліє, гріх і зло віддалюється. Тому будьмо правдомовцями і, роблячи маленькі кроки, не зневіряймося тому, що ніби не бачимо результату або лякаємось великої «скали зла і несправедливості».

Одного разу, йдучи вулицею міста Львова, я звернув увагу на виставку картин в одному із культурних закладів. Увійшовши всередину, я оглянув картини – праці маленьких дітей, прізвища яких також були зазначені. Проте з подивом я дізнався, що авторами цих справді гарних і якісних картин були діти, позбавлені зору! Я став очевидцем справжнього дива. Те, що виглядає неймовірним, інколи неможливим за браку власних сил і можливостей, може все ж давати великі результати. Ці результати можливі за умови копіткої праці, нехай маленькими кроками, та все ж… А коли узгоджуємо свої дії із волею Бога, то отой процес справедливості буде наростати – рівно ж як і стан миру, якого так потребуємо зараз ми, українці.

Розмовляла Марічка Тракало







Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up