Міцна, як смерть, любов. Репортаж з нічних чувань УМХ

2012-04-10 23:00

У ніч на 8 квітня 2012 р.Б. у храмі Пресвятої Євхаристії відбулися нічні чування, організовані ЛМГО "Українська молодь – Христові". Тематично програма чувань була присвячена 120-ій річниці від дня народження Патріарха Києво-Галицького і всієї Русі Йосифа Сліпого.

"Осанна Синові Давида! Благословен той, хто йде в ім'я Господнє, осанна на висоті!"

Кожному з нас особливо потрібно, щоби Бог покликав нас, і Він це робить щомиті. Дамо Христові свою відповідь, закличемо голосами побожними: "Осанна!". Нехай почує нас благословенної ночі Той, Хто сьогодні прибуває до Єрусалиму, "лагідний і верхи на ослиці".

Закінчується період Великого посту – важкий, страсний, обмежуючий – це тілесно, і радісний, відновлюючий, очищуючий – для душі. Принаймні, так повинно бути. Цього праглося і така мета формувалась на початку. Чи її виконано, і чи кожному із нас вдалося дотриматися визначених для себе особисто постулатів посту? Не перейти межі табу і втримувати рівновагу, здоровий глузд на крутих піке, боротися з нечистими помислами й ідеями, боронити кволе серце і дух від темних плям гріховності і тіней спокус? Варто самозаглиблено і скрупульозно проаналізувати і зробити лаконічний висновок власного сорокаденного життя на земних просторах.

Любов постає першоджерелом усіх вчинків, тоді як слово – першооснова усіх роздумувань. Людина перебуває у світі, насиченому різними видами і відтінками любові, більше, вона сама є генератором і носієм цього почуття, принаймні, так споконвічно закладено Господнім задумом. Формувати живу і теплу, справжню на молекулярному рівні любов, нести її як найцінніший скарб, але не перетворювати у тягар, непорушний камінь чи, навпаки, крихку і делікатну, як скло, голосисту, як кришталь, на етапі завмирання, але аж ніяк не під час руху по висхідній, свою любов.

Протягом цих кількох тижнів мені довелось пройти власну хресну дорогу, з розгорнутим емоційним сюжетом – від завмирання до відродження. І в момент втраченої надії і темноти у складнозаплутаних ситуаціях, у дуже банальному місці, я підвела очі до люстерка – і у тілесному відображенні поступово зникала деформація всесвітнього болю, відчуття самотності і непотрібності, обличчя оновлювалося силою думки і переконання: я не сама! Зі мною Бог, завжди й усюди! Органи відчуттів закупорилися від безконечного негативу, поріг чутливості ослаб, а сприйняття усього, що відбувається довкола, як живого, спотворилося. Прогресувала зміна з незаперечною і невідступною атрофацією тверезого мислення.

Думка, що мене повернула до живого життя, зі сприйняттям усіх барв і їхніх відтінків - Бог тебе любить, Він завжди поруч! – сила, що рятує від занепаду і загибелі. Битва чи війна, яку ведемо у душі, явна чи прихована, з реальним чи абстрактним ворогом, приречена на програш, якщо на фінішній прямій не супроводжуватиме бігун з великим прапором у руках і написом на яскравій футболці: ЛЮБОВ...

В'язень на химерній волі

Міцна, як смерть, любов Йосиф Сліпий, відійшовши з цього світу, не залишив свій народ напризволяще, пройшовши довгий і мученицький шлях, свою Голгофу, а те, що зумів зібрати і зберегти, вберегти у суєті і заплутаності, перекрученості світопорядку, визначивши коріння, перенісши його у сприятливе середовище, укріпивши, і залишивши необмежений доступ, і постійне користування для усіх охочих. "Я вірив, що з руїн встане наша Церква і наш нарід!... Для того треба було починати працю відродження в самому корені, від самих основ. А основи я бачив у науці, молитві, праці і християнському праведному житті...!"

Патріарх Києво-Галицький і всієї Русі Йосиф не зраджував найважливішій заповіді Христа – заповіді любові! Більше того, постійно користувався нею у повсякденному житті, проектував на оточення і залучав усіма способами і методами якомога більшу кількість живих і мислячих індивідів. "Віруйте в Бога! І головне, заповідаю вам, щоб ви любили один одного. Збережіть, а де її розхитали, - оновіть справжню українську родину! Відроджуйте і рятуйте науку..."

"Наука – це один з наріжних каменів-стовпів відродження сили народу, а богословська наука – це євангельський заповіт Христа – "ідіть і навчайте всі народи...".Заповітую вам: Полюбіть науку, плекайте і збагачуйте її своєю працею і своїм знанням, будьте її служителями!"

"... Ось нині, сидячи на санях на дорозі в далечінь, вам, моїм духовним чадам, заповітую: будьте свідками Христа в Україні..., в усіх країнах нашого поселення..."

"Сьогодні я дякую Господу Богу, що дав мені ласку бути свідком і сповідником Христа так, як це велять Його заповітні слова! Із глибини душі дякую Господу Богу за те, що з Його поміччю я не посоромив землі своєї, ні доброго імени своєї рідної Церкви, ні себе, її смиренного служителя і пастиря..."

Патріархат – це не є прикраса чи зовнішній престиж, це є устами, умом і серцем здійснена єдність. Патріарх Йосиф Сліпий надіявся, старався, боровся, щоб ота єдність була щоденною дійсністю... (Любомир Гузар).

Автор - Оксана Андрійчук









Задати запитання, залишити коментар


*Ім’я або Nickname

Email:
*Доповнення, запитання, коментар (до 1000 символів)


*обов’язкові поля для заповнення


Video Fb Vk Tw Google Mail Rss
Календар подій



Arrow-up